звпихі Лигпвиненко не знаходить ніякого виправдання і може бути пояснений або як наслідок змішування різних акцентуаційних малюнків (моделей), отже, як наслідок утрати мовного чуття, або як результат іншомовного (польського, російського) впливу. Велику вагу діалектні матеріали мають і для розв'язання правописних та орфоепічних питань, для витлумачення певної особливості письма і вимови як орфографічної та орфоепічної помилок або, навпаки, як орфографічного та орфоепічного варіантів. Зокрема, можна виправдати правописно відмінні родинні назви Лесівненко і Лисівиенко як два різні прізвища, незалежні одне від одного і нєпов'язані одне з одним етимологічно, маючи на увазі, що перше з них походить від Лесівна «дочка (спадкоємиця) Леся»,а друге — від Лисівна «дочка (спадкоємиця) Лиса» (у вимові внаслідок нерозрізнення в багатьох говорах ненаголошених є, и обидва прізвища збігаються). Зате не можна змішувати не тільки на письмі, а й у вимові прізвищ Гринчак і Грінчак, перше з яких виникло на основі Грйнькб, Грйнсць, що є здрібнілими формами від імені Григорій, а друге — на сенові загальної назви (апелятива) грінка «кусок», «піджарена скибка хліба», «суцвіття (кошичок) соняшника», «пучок горіхів на дереві». Так само слід розрізняти прізвища Нечепу- рснко (від нечепура) і Ничипдренко (від Ничипір), Лесенко (від Лесь або Леся) і Лисенко (від лис), Лещенко (від Лесько) і Лящепко (від ляшко), Павличенко (від Павлйк) і Павлюченко (від Павлюк), Варенко (від Вар або Вара) і Варченко (від Варко, що могло бути здрібнілою формою імен Вар, Варадат, Варак, Варвар та ін., або від Варка, що походить від жіночого імені Варвара). Діалектні дані часом засвідчують такі місцеві особливості прізвищ, що їх можна розглядати як рівноправні з загальнопоширеними або приймати за нормативні паралельно до інших локальних варіантів. Це зумовлюється, як правило, наявністю варіантів у самих апелятивах або назвах людей (антропонімах), від яких походять прізвища. Наприклад, явище взаємозаступлення (або пересунення) приголосних с і ш. в і б, с і з, п і б, к і г (г фрикативного і г проривного) спричинилось до виникнення в українській мові таких паралелей, як скляр — шкляр, стельмах — штсльмах, Олекса — Олскша, Василько — Ба- зйлько, чепуркб — чебурко. ломака — ломаґа, дейнека — дейнега та ін. У зв'язку з цим явищем серед української 5
|