горію, співвідносну з неоднотипними, протилежними групами прізвищ. Найчастіше це, очевидно, стосується наголосу і найменше — правопису та орфоепії. Суперечність щодо наголосу виявляється, зокрема, в прізвищах типу Прокопенко, Никифдренко, Степаненко, Григоренко і типу Ан- дріенко, Матвіінко, Гордієнко. Це пояснюється тим, що імена, які лежать в основі першої і рупії розгляданих прізвищ, віддавна мали акцентуаційну двоїстість, у зв'язку з чим обидві моделі породжували акцентуаційно відмінні варіанти прізвища: Прокіп— Прокопенко, але Прокіп — Прокопенко, Никйфор — Никкфоренко, але Никифбр—Никифбренко і т. д. Парокситонічні варіанти прізвищ (з наголосом на суфіксальному є) могли впливати на інші типи, подібні до себе тільки структурно: пор. Романенко, Іва- ненко— за аналогією до Степаненко, Прокопенко та ін. Щоправда, пересунення наголосу в ряді Роман—Романе нко слід пов'язувати ще з дією акцентуаційної аналогії таких апелятивів, як роман, бур'ян, дурман, талан, що в непрямих відмінках у діалектній мові здебільшого мають рухомий наголос. Імена, які лежать в основі другої групи розгляданих прізвищ, зазнали впливу численних оксито- нованих апелятивів на -їй (пор. мамій — мамія, торохтій—торохтія, тюхтій — тюхтія) і через те часто виступають із парокситонічним наголосом (Матвіенко, Горді- (нко, Сергіенко), замість закономірного пропарокситоніч- його (Матвієнко, Гордієнко, Сергієнко). Суперечність щодо правопису та орфоепії спостерігається, наприклад, у прізвищах Лавріненко— Лаврененко, Куліш — род. відм. Кулеша і Кулішсї, Бігдан — Богдан. Згідно з законом про чергування голосних є—і, у прізвищі Лаврененко слід було б писати тільки є (пор. лат. Ьаигепз, рос. Лаврен, назви сіл Лавренівка на Донеччині і Лавренків на Сумщині, укр. прізвище Лавренчук). Однак у писемній та усній мові часто замість є вживається і, що зумовлене випаданням імені Лаврін з групи слів, на які поширюється дія згаданого закону. До речі, на користь голосного є промовляє вживання в писемній практиці и (написання Лавриненко зустрічається в газетах). У род. відм. прізвища Куліш як наслідок відбиття російської мовної традиції теж часто зберігається і (пор. апе- лятив куліш — кулешу). Подібна суперечність характерна й для похідних назв сіл (пор. Кулешів на Вінниччині і Київщині, Кулішів на Дніпропетровщині і Чернігівщині, 7
|