Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Протекціонізм одноосібного ремісника) сприяла економії будівель, споруд, освітлення, палива та ін. Засоби праці при цьому усуспільнюються капіталом окремого підприємства. В умовах П.к.к. відбувається нівелювання індивідуальних відмінностей в робочій силі, і капіталіст отримує середню суспільну працю. Водночас виникає змагання та з'являються стимули до підвищення індивідуальної" продуктивності праці. Крім того, в процесі кооперації виникає специфічна продуктивна сила (при одночасній дії на предмет праці, змаганні робітників тощо). Певні переваги цієї форми помітні на сезонних роботах, коли необхідно забезпечити безперервний виробничий процес. Переваги простої кооперації використовуються у різних сферах промисловості та сільського господарства. Проста праця — праця некваліфікованого робітника, яка не вимагає спеціальної підготовки і є витрачанням простої робочої сили. П.п. існує навіть у найрозвинутіших країнах світу у формі некваліфікованих і малокваліфікованих видів праці. Алеїїпитома вага незначна. При товарному виробництві до П.п. прирівнюють різні види складної праці. Це здійснюється за допомогою редукції праці. Просте товарне виробництво — виробництво товарів на основі власної (сімейної) праці. При феодальному способі виробництва П.т.в. існувало у формі цехового ремесла, за якої визначався обсяг виробництва кожного майстра —товаровиробника, якість товарів, ціни і т.ін. При капіталізмі П.т.в. існує у формі сімейних ферм (які не наймають працівників), невеличких магазинів тощо. В Україні П.т.в. існує у формі індивідуальної трудової діяльності, малих (сімейних) фермерських господарств, малих підприємств. Розвиток цих форм П.т.в. сприяє зростанню зайнятості населення, виробництву необхідних суспільству товарів і послуг. Протекціонізм (від. лат. ргоіесїю — захист, заступництво)— політика держави, спрямована на стимулювання національної економіки, на захист внутрішнього ринку шляхом захисту від іноземної конкуренції. П. здійснюється за допомогою високих митних тарифів на іноземні товари, повної заборони або обмеження імпорту окремих товарів, контингування, валютних обмежень, нетарифних бар'єрів, компенсаційних мит, сприяння експорту продукції національної промисловості чи сільського господарства, використання ліцензійної системи у зовнішній торгівлі, імпортних податків тощо. Встановлення високих мит на іноземні товари може викликати зростання цін на внутрішньому ринку. В умовах інтернаціоналізації господарського життя у повоєнний період відбувалося певне зниження митних тарифів. У межах ЄЕС такі мита відмінені. Щодо інших країн застосовується колективний протекціонізм. Водночас зростає роль нетарифних бар'єрів (система митної оцінки, вимоги до іноземних конкурентів дотримуватися внутрішніх технічних стандартів, дискримінаційна практика державних закупок тощо). Так, у США близько 35% товарів захищені нетарифними бар'єрами, а в цілому у країнах Заходу частка продукції обробної промисловості, охопленої нетарифними обмеженнями, становить понад 30%, причому в останнє десятиріччя ця частка зростає. Широко використовується така форма П., як стимулювання і підтримка експорту |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник