Стимулююча І стримуюча фіскальна політика пов'язані з залученням працівників до трудової діяльності на основі дотримання економічного зв'язку між виконанням тих чи інших умов, реалізації економічних інтересів і розподілом доходів, ресурсів, які надаються окремим особам або колективам підприємств та їх підрозділів. Моральні стимули — внутрішні спонукання до праці, які діють без норм і розрахунку на матеріальну винагороду. Властиві при виконанні деяких громадських обов'язків, на добровільних роботах при наданні допомоги державним і громадським організаціям у благоустрої території та ін. Стимулююча і стримуюча фіскальна політика — об'єктивна сукупність грошових відносин, що відображають процес розподілу і перерозподілу частини вартості валового суспільного продукту для потреб розширеного відтворення в умовах змінюваної' кон'юнктури і циклічних коливань економічного зростання. Передбачає систему державних заходів у вигляді сукупності форм, методів і засобів акумулювання фінансових коштів для потреб органів державної влади і механізм позитивного впливу на розвиток суспільного виробництва, вдосконалення його галузевої й територіальної структури з метою усунення диспропорцій, заохочення людей до праці і підвищення їх трудової активності. Основними інструментами здійснення Сі с.ф.п» стали, з одного боку, система платежів юридичних і фізичних суб'єктів господарювання до державного бюджету, з іншого — система бюджетного фінансування, сукупність податкових пільг, що розширюють можливості для ефективного інвестування грошових коштів у розвиток і вдосконалення виробництва, а також санкцій, які посилюють матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за кінцеві результати своєї діяльності. Нормальний процес економічного зростання і швидко змінювані суспільні потреби зумовлюють нерівномірність розвитку одних галузей та територій і відставання інших, що веде до зростання диспропорцій і кризових явищ. Завданням стимулюючої фіскальної політики в таких умовах стає проведення певного вартісного розподілу грошових коштів для активного сприяння ефективному використанню факторів виробництва, регулювання вартості продукції, забезпечення умов для здійснення режиму економії й досягнення кращих результатів діяльності. Стримуюча функція фіскальної'політики дозволяє регулювати темпи зростання економіки на ранній стадії диспропорцій, охарактеризованих як „перегрів економіки", тобто регулювати темпи зростання окремих господарських сфер, галузей або територій для усунення виявлених диспропорцій і своєчасного приведення к стану у відповідність з потребами суспільства. Сі с.ф.п. суперечила засадам адміністративно-командної'системи, тому довгий час розцінювалася як витвір буржуазних економістів, що застосовується для подолання так званих перманентних кризових процесів капіталістичного суспільства. Сьогодні очевидність потреб у проведенні динамічної Сі с.ф.п. не викликає сумнівів. Держава на її основі здатна реально впливати на темпи зростання ринкових засаду 310
|