і сіл» цей топонім пов'язано зі східною назвою вино граду. Ізяслав — м. Хмельницької області. Назва відбиває давнє ім'я людини Ізяслав. Одні вважають, що місто заснував 987 р. князь Володимир Святославич і віддав синові Гзяславу. В А. Никонов гадає, що це був Ізяс. лав Ясюолчвич, а М. К. Каргер, який провадив археоло гічні розкопки в цих місцях, припускає, що місто засну вав онук Ізяслава Ярославича князь Ізяслав Мстиславу у другій половині XII ст. Іларїонове — смт. Дніпропетровської області. Вини- кло 1875 р. під час прокладання залізниці як станція Іванівка (за прізвищем відставного прапорщика Іванова), що згодом її перейменували за іменем власника земель графа Іларіона Воронцова-Дашкова. Іллічівськ — смт. Одеської області. Виникло 1950 р як порт на Чорному морі поблизу м. Одеси. Названо на честь В. І. Леніна від його найменування по батькові яким його любовно називали трудящі. Іловайськ — м. Донецької області. Виникло на місц залізничного роз'їзду № 17 1869 р. Станція й поселення біля неї названі за прізвищем поміщика й капіталіста І. Г. Іловайського, по землях якого пролягла залізниця. Інгулець — м. Дніпропетровської області. Лежить на р. Інгульці. Місто названо за іменем річки. Інгулець — значить «Малий Інгул». Одні дослідники вважають, що Інгул походить від словосполуки з тюркської єні-гьол — «нове озеро». Виникнення такої назви зумовлено характером русла річки, що в середній течії значно розширювалось, нагадуючи озеро. Другі гадають, що назва цієї звивистої притоки Дніпра з важкопрохідними берегами походить від тюркського слова енгел — «перешкода» Ірпінь— м. Київської області. Стоїть на р. Ірпені чому й одержало свою назву. Назва ж річки, за О. С. Стрижаком, виникла внаслідок занепаду о в корені роп (пор. у слові ропа). Дехто вважає, що слов'янський гідронім рьпень походить від р-ьп — «яма». Місцеві краєзнавці дослідили, що колись річку звали Пірна. Во-І ни виводять цю назву від імені бога Перуна. З прий-І няттям християнства її змінили на Ірпінь. І Іршава—смт. Закарпатської області. Перші письмові згадки зафіксовано 1341 р. Назва походить від найменуї 58 [ нНя р. Іршава, на якій селище лежить. Гідронім подують зі слов'янським словом ельха (сучасне віль- \а\. Від цього кореня виводять також угорський варіант назви — Ілошва. Іршанськ — смт. Житомирської області. Стоїть на Ірші, від найменування якої й одержало назву. Заховане 1954 р. як селище титанобудівників. Назву річки виводять з тюркської ір — «закрут (річки), звивина» й иіи>Ра> ша — «русло». Ічня — м. Чернігівської області. Лежить у верхів'ї р# Іченьки. Ю. С. Виноградський пов'язує назву з татарським ічень — «водопій, стоянка для коней». Народні перекази говорять, що це поселення дотатарського періоду. Його слов'янська назва — Яськове. Кагарлик — м. Київської області. Вперше згадується 1142 р. під назвою Городець, а пізніше Ерлик. Цю назву виводять від найменування татарської прикордонної сторожі й перекладають як «наказ, веління». Відомо, що татарське слово ярлик означає «грамота». Кага, можливо, — ім'я власника грамоти або ім'я командира загону Батия, який перебував тут. За іншою версією, назва Кагарлик походить від Каганлик. Каганами називали хазарських ханів. Кадіївка — м. Ворошиловградської області. Перші поселенці — запоріжці з'явилися в цих місцях 1696 р. Виникло внаслідок об'єднання кількох старовинних населених пунктів. 1898 р. селище почало зватися Кадіївкою на честь Кадія, сина начальника поштово-телеграфної контори М. І. Кравцова. За другою версією, назва походить від прізвища начальника поштової контори Ка- дієва, який тривалий час працював тут і був прогресивною людиною. 1978 р. перейменовано в Стаханов. Казанка — смт. Миколаївської області. Виникло на початку XIX ст. на державних землях, що їх поселенці називали казенними. До 1808 р. поселення називалось Казанським, а згодом Казанкою. За другою версією, назва походить від татарського слова казан — «яма, западина», «казан». Калинівка — смт. Вінницької області. Засновано в першій половині XVIII ст. Була спроба пояснити назву залежно від калини, якої нібито колись тут було багато. Сторичні джерела свідчать, що топонім походить від прізвища польського магната Калиновського, який піс- 69
|