їни. В 40-х роках XVIII ст. ці землі цариця Анна 1оанів на подарувала фельдмаршалу Карлу Мініху, іменем яко го й названо поселення. Карло-Лібкнехтівськ — м. Донецької області. Виник ло в останній чверті XVII ст. з розвитком соляних пр0 мислів як Брянцівська копальня, що її за радянська часів назвали шахтою ім. Карла Кібкнехта. Звідси ді стало назву й робітниче селище на увічнення пам'яті в домого німецького революціонера, діяча міжнародног комуністичного руху Карла Лібкнехта. Карло-Марксове — смт. Донецької області. Виникл 1892 р. Стара назва — Софіївка. Шахтарське селищ одержало назву за іменем шахти ім. Карла Маркса н увічнення пам'яті основоположника наукового комуніз му Карла Маркса. Карнаухівка — смт. Дніпропетровської області. З переказами, назва походить від прізвища курінного ота мана Карнауха, який поставив тут свій зимівник. Розпо відають, що прозвали його Карнаухим тому, що в ньог було карнаве (поранене) вухо. Катеринопіль — смт Черкаської області. Вперш згадується в середині XVII ст. як Калниболото. За на родним переказом, назва пішла завдяки болоту, поблиз якого засновано поселення біля річки Калниболоткн Зміну назви перекази пов'язують з мандрівкою цари ці Катерини II (нібито тут вона зупинялася на відпої чинок, бо їй дуже сподобалася ця мальовнича місце| вість). Каховка — м. Херсонської області. Виникло 1783 р| на місці зруйнованої турецької фортеці Іслам-Керме («свята фортеця») на землях, що їх Катерина II пода' рувала учасникові російсько-турецьких воєн генерало ві В. В. Нечуй-Каховському. Від його прізвища й діс тало назву поселення. Кача — смт. Кримської області. Лежить на р. Кач чому й одержало назву. Кача в перекладі з тюркське] го означає «кочовище», «місце проживання кочових на родів». КегичГвка — смт. Харківської області. Утворилос з двох хуторів — Добройванівки та Єгорівки, що виник ли в другій половині XVII ст. й належали поміщикові ^ офіцеру Курського полку І. М. Апостолові-Кегичу. Ві| другої частини прізвища й походить назва. | 62 Кельменці — смт. Чернівецької області. За перека- оМ (його наведено в «Історії міст і сіл»), тут якийсь і/ельман заклав шинок, біля якого згодом виросло поселення. Поселян, що жили поблизу шинку Кельмана, подорожні звали кельменцями. Ю. А. Карпенко говорить 0Ро походження назви від імені Кельма, тобто надає йому антропонімічного характеру. Керамік — смт. Донецької області. Тут міс. тйться експериментальний керамічний завод № 25, завдяки якому 1957 р. селище дістало таке найменування. Керч — м. Кримської області. В VI ст. до н. є. тут була грецька колонія Пантикапейон, назву якої дехто пояснює даними скіфської мови (панта — «шлях», ка- па — «риба»). В IX—XI ст. належало до Тмутаракан- ського князівства й називалося К*ьрчевт>. Від цієї назви й виводять сучасне Керч. Одні дослідники перекладають це слово як «гора», другі виводять з тюркського слова кертик, що значить «виїмка, розріз»; треті пов'язують з давньоруським кгрчи, що означає «коваль»; четверті дотримуються думки, що значення цього слова неясне. Київ — м., столиця України. Найдавнішою писемною згадкою про Київ є легенда в «Повісті минулих літ», де розповідається про трьох братів Кия, Щека, Хорива та сестру Либідь. За легендою, від імені найстаршого брата Кия походить назва Київ. Дехто виводить топонім від найменування р. Киянки, що протікала під Старо- київською горою й висохла ще в XVII ст. Нову гіпотезу щодо назви Київ запропонував О. Куницький. Він виводить її від слова куєв, котре виникло з прийменника ку (тобто «до» або «ко») та основи ев («небезпечне місце»). Цілковитої певності з приводу двох гіпотез немає. Кйриківка — смт. Сумської області. Заснували в останній чверті XVII ст. переселенці з Наддніпрянщини, які тікали від гніту польських магнатів. За переказом, першим тут поселився козак на прізвище Кирик. його хата стояла на горбі поблизу р. Ворскли. Тепер це місце вже в центрі селища. 180^ИрЙЛІВКа — смт' Запорізької області. Заснували ^о р. сектанти-духобори, примусово переселені сюди тамбовської та Воронезької губернії. Названо за іме- 63
|