Варки. Нова назва Тульчин виникла, можливо, ^л кореня слова тулитися — «притискатися, знаходити собі схованку». А то й від прізвища Тулець. В. А. Ни« конов припускає зв'язок з тюркським тьолкьо ~ «Ли* сиця». Турбів — смт. Вінницької області. Вперше згадуєте ся 1545 р. За переказами, через Турбів у давнину лежав чумацький шлях. Наближаючись, чумаки турбувались як краще перебратися через наддеснянські болота. Гадають, що назва походить від прізвища Турбовець, яке й нині трапляється в селищі. Турїйськ — смт. Волинської області. Лежить на обох берегах р. Турії. За переказом, назва річки пов'язується з словом тур (найменування тварини). Розповідають, що турів багато водилося в тутешніх лісах. Тур'ї Ремети — смт. Закарпатської області. Розкинулося в Туринській долині, що тягнеться на місці злиття гірських річок Тур'ї й Туриці. В основі гідроніма дослідники вбачають слово тур — назву тварини, що колись водилася в карпатських лісах. Другу частину топоніма — Ремети виводять від угорського слова ремете — «пустинник» (у цьому місці нібито доживав свого віку пустинником король Соломон). Турка — м. Львівської області. Вперше згадується на початку XV ст. За переказами, назву дано за наявністю турів, що водилися в навколишніх лісах. Є версія, за якою Турка походить від найменування степового племені — торки. Угроїди — смт. Сумської області. Засновано 1652 р. За переказом, першими поселенцями в цих місцях були брати — втікачі з Угорщини. В зв'язку з цим нібито й виникла назва. Дехто визнає її загадковою, припускаючи, що вона могла виникнути від найменування риби угор і кореня їд (пор. їсти, їда). Ужгород — м. Закарпатської області. Стоїть на березі р. Уж, назва якої й лягла в основу топоніма поряд зі словом город — «укріплене місце». Деякі дослідники припускають, що назва річки походить від давнього ужина — «вузьке місце» (русло річки справді вузьке, звивисте, затиснуте горами). Дехто гадає, що ймовірні; ше розглядати сучасну назву як видозмінену від старої Унг. 130 Узйн — смт. Київської області. Лежить на р. Узин. Гадають, що в цій назві відбилося найменування кочового тюркського племені — узи (гузи), що жило в долині річки в X—XIII ст. і виступало спільником руських князів (пор. р. Узень — тюркського походження — «річечка»). Українка — смт. Київської області. Вперше згадується в XV ст. 1965 р. тут почалося будівництво ДРЕС, над якою взяв шефство комсомол України. Звідси й несподівана назва. Українськ — м. Донецької області. До 1963 р. — Лісівка. Молоде шахтарське місто, яке виросло біля шахти «Україна». Від найменування шахти й пішла назва. Улянівка — смт. Сумської області. Виникло в XVII ст. За легендою, таку назву поселенню дав Петро І за іменем жінки Уляна, яку зустрів на дорозі. Ульяновка — смт. Кіровоградської області. Давніше — село Грушки. 1870 р. тут збудовано Грушівську цукроварню. З глибоким сумом сприйняли мешканці звістку про смерть В. І. Леніна. На траурному мітингу робітники постановили назвати завод і селище ім'ям вождя пролетаріату В. І. Леніна (Ульянова). Умань — м. Черкаської області. Лежить на р. Уман- ка. За одним переказом, давніше звалося Умінь від тих умільців-майстрів, які нібито втекли сюди з Києва під час татарської навали. За другим, — місто дістало назву від р. Ума, що згадується в літописі. Гідронім виводять від давньоруського уманья — «покинута людьми земля, закуток, небезпечний для життя». За третім, — поселення тут заснували переселенці з Полісся з-понад р. Уманки. Урало-Кавказ — смт. Ворошиловградської області. Засновано 1913 р. Цього ж року вугільну ділянку продано Урало-Кавказькому акціонерному товариству, яке заклало шахту й селище. Товариство звалося так тому, шо воно перед цим мало свої підприємства на Уралі й Кавказі. Успенка — смт. Ворошиловградської області. Давніше називалось Ольхова. Виникло 1755 р. на березі однойменної річки. 1764 р. генерал-майор Шевич побудував тут Успенський собор за зразком московського. Відтоді селище й зветься Успенка. 9* 131
|