Устилуг — м. Волинської області. Вперше згадуєте ся 1150 р. Назву дано за притокою Західного Бугу ^ р. Луга, в гирлі (усті) якої воно стоїть. В. Ф. Покаль- чук говорить, що слово луг — «поросла лісом, кущами очеретом низина, по якій простяглася річка». Устйнівка — смт. Кіровоградської області. Заснували в 40-х роках XVIII ст. переселенці. За переказом, тут першим побудував хати чоловік на ім'я Устин зі своїми синами. Він був з Полтавської губернії. Усть-Чорна — смт. Закарпатської області. Виникло в 60—80-х роках XVIII ст. Вперше в історичних документах згадується 1411 р. під угорською назвою Кігаїутегд («Королівське поле»). Сучасну назву дано за Чорним потоком, що тече через селище. Розповідають, що він протікав у тіні смерекового лісу, тому й одержав назву Чорний. З другого боку, в межах селища зливаються дві річки: Мокрянка й Брустурянка. Місце злиття двох річок називається устя. Від сполучення цих двох назв і виник топонім. Фастів — м. Київської області. Вперше згадується 1390 р. Суфікс -ів указує на присвійний характер назви. Можна гадати, що вона походить від особового імені чи прізвиська. Переказ виводить назву від слова хвости, яких тут багато лишилося після розгрому половців. За іншою легендою, Семен Палій сам знищив 700 польських загарбників і нібито цим хвастався, ходячи містом. Фащівка — смт. Ворошиловградської області. Заснували 1773 р. переселенці з села Фащівка Севського повіту (тепер Бєлгородська область) і назвали так, які село попереднього проживання. Назва пов'язується, очевидно, з бур'янистою рослиною хвощ (чи, по-іншому, сосонка). Феодосія — м. Кримської області. Відоме з VI ст. до н. є. Заснували грецькі колоністи з м. Мілета. В XIII ст. звалось Ардабда («місто семи богів), у XIV ст.—Кафа. Після приєднання до Росії A783 р.) названо по-давньому Феодосія (у перекладі з старогрецької мови — «богом дана»). Форбс — смт. Кримської області. Назва виникла внаслідок пересування наголосу в старогрецькому слові форос, що означає «маяк» або «попутний, сприятливий». Фрунзе — смт. Ворошиловградської області. Виникло в 60—80-х роках XVIII ст. на землях відставного полковника Бахмутського гусарського полку Сен- тянина й звалося Сентянівкою. Утворилося внаслідок об'єднання кількох сіл і дістало назву на увічнення пам'яті видатного полководця громадянської війни М. В. Фрунзе. Фрунзенське — смт. Кримської області. В давнину було місто, що за його місцем у долині р. Партеніту звалося Партеніон («місто Діви»). Після Великої Вітчизняної війни на базі будинку відпочинку ім. Фрунзе виріс санаторій Фрунзенський, за яким дістало назву й селище. Фрунзівка — смт. Одеської області. Засновано в другій половині XVIII ст., звалося Захар'ївка. На десяту річницю Жовтня Захар'ївку було перейменовано в Фрун- зівку — на честь видатного полководця й радянського діяча М. В. Фрунзе, батько якого народився й жив тут тривалий час. Харків — м., обласний центр. Стоїть при злитті річок Харків і Лопань. Засновано в другій половині ХУП ст. За легендою, назва пішла від імені Харко (зменшене від Харитон), що його мав перший поселе- нець-козак. За другою версією, названо за іменем річки. Є припущення, що Харків — це видозмінене Шарукань (так звалося від імені хана половецьке кочовище); шаруй — «скотар», кан — «привал, стоянка»; шарукань — «стоянка скотаря». Харцйзьк — м. Донецької області. Місто веде свій початок від станції Харцйзьк, що стала до ладу 1869 р. Назву виводять від найменування поселенців у цих краях — утікачів, що їх поміщики звали харцизами («розбійниками»). За поселеннями втікачів закріпилася назва харцизькі, що згодом перейшло й на місто. Херсон — м., обласний центр. Закладено 1778 р. на місці старого укріплення Олександр-Шанц. За тодішньою модою на старогрецькі імена дано назву грецької колонії Херсонес (старогрецькою мовою — «півострів), яка лежала колись поблизу нинішнього Севастополя. Хирів — м. Львівської області. Відоме з XII ст. За переказом, колись при в'їзді в місто було багато ровів. Імовірніше, що назва пішла від особового імені чи прізвиська. Можливо, що вона виникла від слова хира — 132 133
|