гірського масиву. Берег у давнину означало не тільки «край землі біля води» але й «гора». Берегомет — смт. Чернівецької області. З XIX ст. село офіційно іменувалося Бергомет над Серетом. За Ю. О. Карпенком, назва походить від діалектного берегомет — «місце, де вода розмиває берег річки». Бережани — м. Тернопільської області. Назву пов'язують з найменуванням мешканців, які поселилися на березі р. Золотої Липи. Березанка — смт. Миколаївської області. Засновано в 1869—1870 рр. німцями-колоиістами. Звалося Олек- сандрфельд (Олександрове поле). Під час першої світової війни назву замінили на Суворове (тут кілька днів перебував 1798 р. О. Суворов). 1923 р. перейменовано на Тилігуло-Березанку за іменем Тилігуло-Березан- ського полку, що його було створено в громадянську війну з мешканців навколишніх сіл. Дехто вважає, що Березанка — це видозмінене турецьке Озу або Едізань. Так здавна звалися ці місця. Березань — смт. Київської області. Засновано на початку XVII ст. переселенцями з Правобережної України. За розповідями старожилів, біля теперішнього мосту через р. Недру в березовому гаю колись стояла козацька сторожа, яку звали Заставою в березах. Від найменування ії нібито поселення дістало таку назву. Березине — смт. Одеської області. Засновано 1816 р. Новоутворена колонія названа на честь перемоги російських військ над Наполеоном у листопаді 1812 р. на р. Березині. Березна — смт. Чернігівської області. Поблизу виявлено залишки старовинного міста Березоя, від найменування якого, гадають, і пішла сучасна назва. За переказами старожилів, у давнину тут росли великі березові ліси й протікала річка Березнянка чи Березна. Березне — смт. Ровенської області. На околиці збереглися залишки давньоруського городища. Польські перекази розповідають про шляхтича Березу, за якого Острозький віддав свою дочку. Місцеві краєзнавці гадають, що назва виникла в зв'язку з березовими лісами, що росли й тепер ростуть у цих краях. Березнегувате — смт. Миколаївської області. Засновано колишніми запорізькими козаками у 80-х роках 12 XVIII ст Дослідник Л. Т. Масенко зараховує цю назву до тих що характеризують природу місцевості й гіпсографічні особливості річок. Старожили розповідають, що в цих краях по балках вздовж р. Висуні росли густі берестяні гаї. Ше в тридцяті роки на березі річки можна було бачити поодинокі гігантські берести. Берестечко — м. Волинської області. Засновано за часів Київської Русі. В документах XV ст. згадується як село Берестки. Народний переказ пов'язує назву з берестяними лісами в цій місцевості. Нині кілька старих суховерхих берестів збереглося на території міського парку. в . Берислав — м. Херсонської області. Засновано на початку XV ст. як литовська фортеця й державна митниця, відома під назвою Витовтової. 1450 р. пониззя Дніпра захопили турки й збудували на цьому місці укріплення Кизи-Кермен — у перекладі означає «Дівоча фортеця». 1695 р. російська армія та українські козацькі полки спільними зусиллями взяли фортецю. На її руїнах було засновано місто Берислав, у назві якого легко помітити слова «бери славу». Отже, його найменовано на честь здобуття фортеці. Бершадь — смт. Вінницької області. Засновано за часів литовського панування. О. С. Стрижак зараховує цю назву до тюркизмів. За одним переказом, вона походить від слова брег — «охорона». За другим — від татарського береш — «битва». Легенда ж розповідає про доньку воєводи Бершаду, яка очолила захист міста від татар. Бйківка — смт. Житомирської області. Краєзнавець О. О. Павлов висловлює припущення про зв'язок цієї назви з дикими биками (турами), що в давнину водилися в цих краях. Билбасівка — смт. Донецької області. Засновано 1670 р. як козачу слободу. Назва походить від прізвища перших поселенців (воно й нині є поширеним у селищі). Бирюкбве — смт. Ворошиловградської області. Засновано в другій половині XVIII ст. й мало назву Кри- ничани (очевидно, залежно від криниць). 1920 р. перейменовано на честь голови сільської ради В. М. Бирю- кова, якого забили куркулі. В основі прізвища — тюркське бирюк «(одинокий) вовк», «відлюдько». 13
|