рені від них прикметники пише завжди з великої букви, а навіть такі, що не повинен би писати, як нпр. "По- ґаньцов". Це саме дає основу думати, що автор уживає термін "україна" в апелятивному значенні, іншими словами: "у краю нашої держави (землі)", а не в оно- масгичній функції, тобто як назву території. Це виразно виходить з його географічної термінології. Для Ґвані- куса така територія, що мала б назву "Україна" не існує, але під цим іменем він виразно розуміє територію, що лежить "на (у) краю" країни, чи так як він це стисло розуміє: на краю "Польської Корони". Безперечно, що можна б цьому надати інший змисл розуміння, однак тоді він буде натягнений і не буде вірний, а до цього ми не бачимо причини, щоб так робити. Так само не маємо найменшої причини підозрівати Ґванінуса в якомусь польському патріотизмі чи може злій волі щодо вживання терміну "Україна", бо тоді це було ще неактуальне. Що наше міркування має свою основу, наведемо ще два місця з цього ж самого автора, де зустрічаємо нами обговорюваний термін, однак у прикметниковій формі: Mozer miasto ukrainne szeroKie drzewniane... (pag. 24) і ...Kozacy Twierdza ukrainna od Pogan... (pag. 32). З цього прикметникового вживання ясно виходить, що з втор має на увазі межівне значення-розуміння слова "україна", а не розуміє під цим словом назву країни, що має свою означену територію, але тільки пограниччя якоїсь території. Доказом цього може ще послужити те, що спосіб творення прикметникової форми є відмінний бід сьогоднішнього, бо замість "украінскі" маємо "украінни". Це теж доволі ясно вказує, що автор творить цю форму від "у" (кінця) країни". Однак можна б поставити питання, чому саме "україна'' (пограниччя) чи "українне" в основному не вживаються в польських хроніках при означуванні інших межівних земель, нпр. від Німеччини чи Московщини, але якраз на означення українського пограниччя? Тут ми сказали б: це історична тяглість такого вживання, тобто поляки чи інші прийняли старинно- 26
|