Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тягом століття); дуже можливо ,що вже на цих осадах своїх вона підлягала зверхности Аварів". Ми дозволимо собі поставити деякі свої зауваги щодо цього питання. На основі Грушевського можна зовсім сміливо зробити висновок, що саме ця орда, яка "рушила на захід" і "поселилася в безпечнім і неприступнім місці, захищенім багнами й ріками", поселилася на сьогоднішній волинській землі, бо поданий Теофаном і Никифором опис землі якраз найкраще відповідає краєвидові Волині, бо саме вона є найкраще "захищена" багнами й ріками, як може ніяка інша країна. Так само територію т. зв. Углу можна б пересунути дещо на північ, бо в дійсності між Дунаєм і Дністром немає таких багон і рік, які витворювали б "безпечне й з усіх боків неприступне місце". Грецькі історики могли зовсім легко помилитися щодо точного означення території, як це нсраз бувало в інших речах. Саму назву "Волинь" етимологічно можна б теж пояснити подібно, як це робить у названій праці проф. Рудницький. Однак, якщо б іти за Ґванінусом можна б вивести подвійне походження назви "Волині*': 1) "Болгари'', яке в тодішній народній мові могло прийняти форму "Вольгари" чи теж болгарське "б" вимовлялось зближено до нашого "в", а народ принйяв цю назву, яку чув зо слуху, надаючи їй у дальшому свою народню форму "Вольгаряне" - "Вольганяне" - "Волгиняне" "Волиняне"; 2) Наші предки називали цих зайшлих болгар від місця їхнього приходу — від ріки Волги, розуміється, якщо наші предки так називали тоді ріку Волгу. Від "Волга" могла витворитися назва "Волга- няне", а опісля через пропущення "г'' — "Волиняне". Таке словотворення було б дуже можливе, якщо б не виринала трудність у цьому, що саме "г" у слові "Волинь" не подибується в наших старих памятниках, як теж це "г" є пізніше, тільки в чужих (пізніх) записах і секундарне. Ідучи за Ґванінусом, можна б до деякої міри розвязати трудність Грушевського (І, 182), яку він на основі Длуґоша розвязує, щЬдо замку-города Волиня 29 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Купранець Орест Топономастика ґванінуса з 1611 р.