Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Зафіксовані в пам'ятках XIV—XVIII ст. патроніми походять від різних форм християнських імен: Семень Игнатовичт>, Дорофей Омилияновичь, Федорь Карпо- вичт>, Яцко Патрикиевичт>, Никита Онанковичь (від Онанко<Анания) ! та ін. Чимало імен по батькові, засвідчених пам'ятками, утворено від язичницьких, дохристиянських імен: Вячковичт>, Маличь, Грибович-ь, Шило- вичь, Зубовичь, Путиловичт>, Радичь, Немировичь (від Вячко, Маль, Грибь, Шило, Зубь, Путило, Радь, Не- мирь) 2. У староукраїнських писемних пам'ятках трапляються й іменування, утворені від слів, що вказували на заняття батька (Антонь Гребенниковичь, Ивашко Поповичь, Горинь Сьітниковичь тощо) або його етнічну чи територіальну приналежність (Федорь Сербиновичь, Юрко Черкасовичь, Процко Пинчуковичь, Федорь Русиновичь та ін.) 3. Суворо регламентованим було вживання імен по батькові на -ич, -ович, -евич у середньовічній Російській державі. Звертатися за двочленною формулою (ім'я + ім'я по батькові) можна було тільки до князів, царів та наближених до них осіб. Сам Московський государ вказував, кого слід писати з -вичем. За часів Катерини II було видано указ, який обмежував право іменуватись по батькові на -вич вузьким колом людей. В указі зазначалось: «Особ первьіх пяти классов писать полньїм отчест- вом; лиц от шестого до восьмого классов включитель- но — полу-отчеством, а всех остальньїх — без отчества, только по имени». Слід пояснити, що за Петра І всі державні цивільні й військові чини було розподілено на 14 класів від генерала-фельдмаршала і канцлера (особи І класу), до колезького реєстратора і прапорщика (особи XIV класу). Отже, Іваном Петровичем в офіційних документах можна було іменувати лише канцлера, радників і генералів. Усі інші чини задовольнялись так званим «по- луотчеством» на -ов, -ин: Іван Петров Маликов або Іван Петров син Маликов. Соціальна градація визначала й склад тогочасної офіційної формули найменування особи. Зокрема, бояр у се- 1 Керста Р. И. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування.— С. 18—19. 2 Демчук М. О. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIV—XVII ст.—К.. 1988.—С. 23. 3 Керста Р. И. України га антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування.— С. 19. 16 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища