Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ловного героя оповідання «Знахар»: «...И каждьій, уча- ствуя в приношений, вприбавок не назьівает уже знахаря просто Данилом, а величает, как и других почетішх в слободе людей, по отчеству; вот и пошел он «Радиво- новичем». Герой п'єси Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Щира любов» наймит Микола не сміє називати дружину, що займає вище соціальне становище, за ім'ям: «Заприсягаюсь... любити вас, Олексіївно, шаиовати, почитовати вас, не як є ви моя жінка, а як проти мене господиня». Так може звернутися і дівчина до нареченого, виявляючи цим повагу до нього: «Семеновичу! бачу я, що ви мене дуже любите» («Сердешна Оксана»). Проникнення в український антропонімікон російських форм імен по батькові на -вич засвідчує й перша граматика української мови, складена Олександром Павловським на початку XIX ст. Як зазначає автор граматики, паралельно з антропонімами на -вич широко вживались питомі українські іменування сина за батьком, утворені від батькового імені за допомогою суфікса -енко, що пізніше були офіційно закріплені в українській мові в іншій функції — у функції прізвищ. «Отече- ственньїе имена,— пише О. Павловський у граматиці,— кончающиеся в Российском язьіке на -вичь у Малорос- сиян имеют своє окончание на -енко, которьіе часто означаю^ их и фамилии, например: Грьщенко, Хведоренко, Онопрієнко, Карпенко, Павленко. Однакоже если они хотят кого почестить, то из уважения к нему говорят так- же Григбріевьіч, Хведоровьіч, Онухріевьіч, Карповьіч, Павловьіч». Традиція шанобливого звертання до старших людей за ім'ям по батькові (Трохимович, Гаврилівна) зберігається у неофіційному вжитку і в наш час. Крім імен по батькові на -вич, що були своєрідним атрибутом соціальної вищості, отже, мали обмежену сферу застосування, в живій діалектній мові українського народу широко побутували інші, нейтральні за значенням, найменування осіб за батьком. Серед них найпоширенішими були форми з суфіксами -енко та -ук (-юк), -чук. У різних говорах української мови патронімічні назви утворювались також за допомогою суфіксів -еня, -ат (-ят), -ак (-як), -чак, -ів, -єв, -ин *. Якщо назви синів за батьком мали в уснорозмовній Зазначені типи патронімів у XIX ст. перейшли в розряд прізвищ, тому вони розглядатимуться в наступному розділі. 19 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища