Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ною рисою сільського народного антропонімікону. Показово, що навіть офіційне закріплення прізвищ не змогло витіснити вуличні прізвиська, які дожили до нашого часу. Мешканці багатьох українських сіл, крім прізвища, мають вуличне прізвисько, причому останнє нерідко є більш вживаним серед односельців. Паралельне побутування офіційного й вуличного прізвища відзначає як типову рису сучасного закарпатського антропонімікону П. Чучка: «Поняття «прізвище» народним масам було нав'язане адміністрацією, до того ж досить пізно. Самі слова, які нині правлять за прізвища, односелам найме- новуваного здебільшого добре відомі, але якоїсь принципової різниці між прізвищами та спадковими прізвиськами сільське населення не робить. Найсуттєвішу різницю між прізвиськами та прізвищами воно вбачає лише в тому, що перші відповідають на питання «Як ся кличе?», а другі — на питання «Як ся пише?» *. Відмінність між двома видами додаткового найменування людини має чисто юридичний характер — прізвище є офіційним, документальним найменуванням, вуличне прізвисько побутує лише в усному мовленні. У минулому в багатьох селах України вуличне прізвисько, поряд з офіційним, носив кожен мешканець села, нерідко одна й та ж особа мала два або й більше прізвиськ. Про це розповідає, наприклад, письменник В. Минко в автобіографічній повісті «Моя Минківка»: «Українське село вигадливе на прізвиська. Причепить кличку — і носи на здоров'я усе життя. Мій тато з юнацьких літ почав жити з трьома найменнями: Петро Минко — за метрикою а Петро Школьниченко і Петро Святий — по-вуличному. Святим прозвали його за те, що він до старості співав у церкві на криласі і за все своє довге трудове життя не пив, не курив, ніколи погано не лаявся». За будовою і значенням твірних основ прізвиська майже не відрізняються одне від одного, і межа між ними визначається лише юридичним статусом. Антропонім, який в одній місцевості виконує роль офіційного прізвища, в іншій побутує як вуличне прізвисько. Для прикладу можна порівняти прізвища й прізвиська деяких сіл на Вінниччині, Миколаївщині та Кдровоградщині, записані автором цих рядків під час експедицій 1967—1968 рр. Жителі села Кіблич Вінницької області, відомі під прізвищами Цвігун, Чорний, Мельничук, «по-вуличному» 1 Ч у ч к а П. П. Антропонімія Закарпаття.— С. 16. 32 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища