тут побутує й чимало словотвірних елементів, запозичених з сусідніх говорів і мов ]. Введення єдиної офіційної форми прізвища, процес уніфікації формули ідентифікації особи звузили сферу вживання розглядуваної лексичної категорії назв. У сучасній літературній мові вони сприймаються як елементи просторіччя. ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ З ПРИВОДУ ПРАВОПИСУ ПРІЗВИЩ У галузі правописної нормалізації українських власних імен, зокрема прізвищ, «Український правопис» обмежується одним загальним положенням: «Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами правопису українських слів». Проте порівняно із загальними словами літературної мови, написання й вимова яких суворо уніфікована правописним і орфоепічним кодексами, регламентація власних імен виглядає значно слабшою. Так, паралельні форми має досить значна частина імен, наприклад: Антін і Антон, Гнат, Ігнат та Ігнатій, Григорій і Григір, Костянтин і Кость, Олексій і Олекса, Панас, Опанас і Афанасій, Анастасія і Настасія, Дарія, Дар'я і Дарина, Ірина і Ярина, Наталія, Наталя і Наталка, Уляна і Оляна та ін. На практиці ж у письмовій фіксації імен та імен по батькові спостерігається значно більший різнобій, оскільки в офіційні записи нерідко потрапляють розмовні та скорочені форми: Панько, Юрко, Настя, Галя, Оля, Слава, Соня тощо. Орфографічні та фонематичні варіанти є явищем звичайним і поширеним також серед українських прізвищ із тією суттєвою різницею, що кожна з паралельних форм виконує свою юридично-правову функцію як окреме прізвище, а не варіант одного й того ж прізвища. Значна частина паралельних написань прізвищ зумовлена тим, що вони походять від різних варіантів імен, які становили одне з основних джерел творення розглядуваного класу антропонімів (порівняймо прізвища Ге- расименко і Гарасименко; Гнатенко й Ігнатенко; Єфи- 1 Чучка П. П. Словотвір українських андронімів // Питання словотвору.— С. 159. 42
|