менко, Євхименко, Йовхименко і Юхименко; Касян, Ка- сіян і Касьян; Панасенко й Опанасенко; Онопрієнко, Онупрієнко і Онуфрієнко; Самійленко і Самойленко, Хо- менко і Фоменко). Велика кількість варіантних написань властива і прізвищам, що походять від загальних слів (Бондаренко, Бондарчук, Бондарець і Боднаренко, Боднарчук, Бодна- рець; Буряк і Бурак; Дейнега і Дейнека; Заболотський і Заболоцький; Задорожний і Задорожній; Колесник, Ко- лесниченко і Колісник, Колісниченко; Кудра і Кудря; Погрібняк і Погребняк; Скляр, Скляренко і Шкляр, Шкляренко; Стельмах і Штельмах; Сологуб і Салогуб; Чебурко і Чепурко та багато інших). Різнобій, який спостерігаємо в написанні прізвищ, пояснюється кількома причинами. На відміну від загальних слів літературної мови, загальнонародних за своїм характером, переважна більшість прізвищ належить окремій групі людей (а то й одній особі), побутує в невеликому колективі, залишаючись невідомою загалові мовців, внаслідок чого прізвища значно більшою мірою, ніж загальні слова, зберігають в офіційному вжитку вплив особливостей місцевих говірок, розмовної мови, традицій називання, що склалися в тому чи іншому колективі. Офіційний запис прізвищ, який провадився до Великої Жовтневої соціалістичної революції церковнослужителями, а після революції працівниками місцевих Рад, найчастіше здійснювався за принципом «як вимовляється, так і пишеться», і тому форми прізвищ відображають найрізноманітніші фонетичні особливості діалектів. Так, антропокіми Шкляр, Штельмах засвідчують фонетичний перехід ск, ст>шк, шт, характерний для волинських, подільських та північної частини наддністрянських говорів, прізвища Бурак, Озеранський відбивають тверду вимову р, властиву західнополіським говорам та більшій частині південно-західних говорів, у прізвищах Заболотній, Задорожній, Заворотній, Зарудній (поряд із Заболотний, Задорожний, Заворотний, Зарудний) спостерігаємо діалектну особливість східнополтавських, слобожанських і схід- новолинських говірок, де в ряді прикметників тверді основи стали м'якими. Прізвища Герасимлюк, Горблюк, Карплюк, Остаплюк відбивають діалектну рису більшості південно-західних говорів, де після губного перед [)] з'являється вставне л. Написання Богач, Богачук, Богацькин, Кочан, Хозя- єнко фіксують особливості вимови полісько-волинських і 43
|