Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лись запозичені імена згідно з місцевими мовними особливостями і в інших народів. Адже такі різні, на перший погляд, імена, як східнослов'янське Іван, польське Ян, фінське й естонське Юхан, англійське Джон, французьке Жан, походять від одного імені, яке в давній Іудеї вимовлялось як Йоханаан і означало «божа благодать», «божий дар». Те саме значення має наше ім'я давньогрецького походження Федір і слов'янське Богдан. Певні фонетичні й словотворчі відмінності мають також імена у близькоспоріднених мовах і навіть у діалектах однієї мови. Так, основний набір імен трьох братніх східнослов'янських народів — російського, українського і білоруського — є спільним, але форми імен — і офіційні і, особливо, зменшені, пестливі — мають в кожній мові виразні національні особливості. Характерною фонетичною рисою українських імен є, наприклад, заміна церковнослов'янського початкового а на о: Олександр, Олексій, Опанас, Оверко, Онисим та ін. (у російській мові відповідно Александр, Алексей, Афанасий, Авер- кий, Анисим та ін.), заміна початкового є на я, о: Олена, Омелян, Явдоха, Ярема (рос. Елена, Емельян, Евдокия, Еремей); до кінцевих приголосних у багатьох чоловічих іменах в українській мові додається о: Данило, Дмитро, Карпо, Кирило, Марко, Михайло, Павло, Петро (в російській мові Даниил, Дмитрий, Карп, Кирилл, Марк, Михаил, Павел, Петр) тощо. Популярне сьогодні ім'я Ірина побутувало в говорах української мови у фонетичній формі Ярина, згадаймо героїню Шевченкової поеми «Невольник»: «А Ярина, Мов тая ялина При долині, похилилась...» Національна мовна специфіка кожного народу виявляється також у сфері творення здрібніло-пестливих форм імен. Так, у говорах російської мови Александра називають Алексашею, Сашею, Санею, Сашурою, Шу- рою, Шуриком, в українській — Сашком, Олесем, Лесем, Лесиком. Характерною рисою східнослов'янських мов є надзвичайне розмаїття здрібніло-пестливих форм імен. Часто вживані імена побутували в уснорозмовній народній стихії у численних варіантах. За спостереженням Р. И. Кер- сти, в пам'ятках української мови XVI ст. фіксується до 40 продуктивних суфіксальних варіантів власних імен, зокрема здрібніло-пестливі форми імен з суфіксом -ко (Иванко), -ец (Гаврилец), -ик (Дмитрик), -чик (Наум- чик), -ка (Савка), -аш (Петраш), -хно (Сахно), -ула 7 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища