Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
(Петрула), -ач (Лукач), -ина (Петрина) та ін. У староукраїнській мові поширеним було також усічення основи імені, скорочення його до початкового складу: Хведь, Клим, Юр замість Хведорь, Клименть, Юрий *. Великою варіативністю у творенні похідних від особових власних імен характеризуються деякі говори сучасної української мови. Як зазначає П. П. Чучка, на Закарпатті жіноче ім'я Ганна має понад 70 розмовних варіантів: Аннйна, Аннйчка, Аннуся, Ануша, Аннушка, Анюрка, Анниско, Аннище, Аннуца, Андя, Анніка, Ганя, Ганька, Ганиско, Ганьча, Ганьчуша, Нйзя, Нйця, Онйзя, Онуша тощо2. Ім'я Микола побутує на цій же території у таких формах: Миколка, Миколав, Миколай, Миколайко, Миколаїк, Миколайцьо, Микула, Микулик, Микульцьо, Никола, Никора, Никоцьо, Коця, Коцьо та ряд інших 3. Слід відзначити і таку властивість українського народного іменника, як вживання здрібнілих форм імен у функції повних. Б. Грінченко у списку імен, доданому до «Словаря української мови», пише: «Дуже часто імена, шо є за формою зменшеними, вживаються народом як основні, такими є, наприклад, Грицько, Харько, Химка та ін.». Зазначену народну традицію широко відображає українська класична література. Можна назвати хоча б відомих літературних персонажів — типових представників тогочасного українського селянства у творах І. Не- чуя-Левицького: Палажка, Параска, Карпо, Лаврін, Ме* лашка, Мотря, Настя, Василь, Ганна, Марина, Одарка, Петро, Маруся, Онися, Олеся, Олекса, Оришка, Охрім, Домаха, Зінька та ін. Використання повної канонізованої форми імені у щоденному спілкуванні сприймалося у народному середовищі як порушення звичаю. Так, коли один з представників зденаціоналізованого прошарку селянства Тереш- ко Бубка робить спробу «культурно» позалицятись до дівчини («Чом же не подаєте мені руки, Варваро Омель- ківно?»), то одержує таку відповідь: «Хіба ж я свята, щоб мене Варварою звали? Мене звуть Варкою» (І. Не- чуй-Левицький, «Хмари»). Зневажливе ставлення до народнорозмовних форм особових власних імен як до «мужицьких» належить до 1 Див.: Керста Р. Й. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування.— К., 1984. 2 Чучка П. П. Антропонімія Закарпаття.—Ужгород, 1970.— С 23. 3 Там же.—С. 29. 8 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища