Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
других. Спорудив М. Номис». Як бачимо, на титульній сторінці у збірці зазначаються два основні упорядники: Опа- нас Васильович Маркович B7.1 (8.ІІ) 1822 — 20.УІІІ (І.ІХ) 1867) —відомий український фольклорист, етнограф, член Кирило-Мефодіївського братства і Матвій Терентійович Симонов A7 B9).ІХ. 1823 — 26 (XII. 1900) 8.1.1901) — визначний український фольклорист, етнограф, талановитий письменник, культурний діяч-просвітитель. Слово «других» М. Номис пояснює у передмові «Од видавця», де перелічує велику когорту діячів української культури, що брали участь у підготовці та виданні книги. М. Т. Симонов (Номис1) народився в заможній козацькій родині на хуторі Зарозі біля повітового містечка Оржи- ці на Полтавщині. Про свій родовід розповідав Матвій Терентійович у передмові «З дитячих та юнацьких спогадів автора» до книги «Оповідання М. Т. Симонова (Номиса)», що вийшла у світ у видавництві «Київська старовина» (К., 1900): батьківщиною його предків було містечко Оржиця, рід був старовинний козацький, один з його прапрадідів у XVIII ст. був оржицьким отаманом; коли оржичани вирішили збільшити свій вигін добровільною пожертвою землі і всі давали по одному дню (кількість землі, яку можна виорати протягом дня) і по півдня, то один із Симонів дав два дні2. У 30-х роках XIX ст. частина родини Симонів, у яких вже тоді до прізвища Симон додавався російський суфікс -ов (Симонов), з Оржиці переселилася на хутір у тому місці, де річка Оржиця робить вигин (ріг) у степ. Після цього і хутір стали звати Зарогом 3. У Зарозі пройшли дитячі роки майбутнього фольклориста, про які збереглося мало відомостей. Знаємо тільки, що в ранньому дитинстві він втратив око, із-за чого страждав усе життя. Вчився спочатку вдома, з 1832 по 1835 рік — у Лубенському приходському училищі, з 1835 по 1840 рік — у Переяславському духовному училищі, а з 1840 по 1844 рік — у Полтавській гімназії. У 1844 році М. Т. Симонов вступає на словесний факультет Київського університету, який закінчує у 1848 році. На час навчання в університеті, де були міцними традиції, закладені його першим ректором, видатним фольклористом Михайлом Максимовичем, припадає початок активної фольклористичної та етнографічної діяльності майбутнього упорядника «Українських приказок...». М. Т. Симонов, безперечно, вже 1 Номис — псевдонім, що складається з перших п'ятьох букв прізвища Симонів. 2 Рассказы М. Т. Симонова (Номиса). К., 1900. С 3. * Там же. 8 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.