Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Нема що в коляду класти. Казав Хома — чого (!) нема. Бр., Бер. A) сёго. Лох., Гл. Гетьман (]) знає, що в нас нічого немає. Кул. (х) Пан гетьман нас. Б.— Мовляла остання Борзенська сотничка Риба. М. Білз. Недостатки гонять з хатки. Гр. Поли крає (!), а плечі латає. Не.— Поли одрізуй, та плечі латай. Ст. 36.— Так розбагатіла! поли деру, та спину латаю. Кулж. Остатки з хатки. Нос. Там давно старці обідали (убож). Проск. Духом Святим живе. Л., Пир. Ото цвяхована гиря! Гат. 1550. їсти, та нічого. Ст. 36. Не івши ляж спати. Пек-пеком! нема що істи. Ил. Розуму багато, а грошей мало.— Багато ума, та в ке- шені катма. Ном.ў Б. Яко наг, яко благ, яко нема нічого. Ном. Був колись хазяін, а тепер бовкуном іздить. 36р. Шей. Прийшов (!) нестаток, забрав B) остаток. Вин. A) Приїхав. Бр. B) пожив. Яке твоє царство, така твоя й сила. Ил. А ні я въівся, а ні я впився. Наівся лихоі нужди. Проск. 1560. Були коралі та пішли далі; були перли та ся стерли. 36р. Шей. Бог дав, Бог и взяв. Проск., Ст., 36. [Гат.]. Бог узяв (або: приняв). Пир. Шаг був один — и той пропав. Пр. в Ст. 36. Убогому мало що бракує, а захланному всего. Ил. В убогого все по обіді. Бр. Сорока в ворони просить оборони (як убогий передъ убогим жалкуєцця). Кан., К. Бідному всюди біда. Бр. Біда бідному! и вмерти не дають. Проск. Боронь, Боже, нужди, то й розум загубиш. /0 1570. Працюєш, працюєш, до крівавого поту працюєш,— и Бог має чого. Бр. Не займати голяка, бо ёго доля така. Бер.—... не така. Рад. Убогого и галузья тягне. Рад. 108
|
|
|