Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Хоч лучицця печаль на єдну годину, запомнить и милу родину. Кл. На хврасунок добрий трунок. Ил. Не поможе и трунок, як прийде хврасунок. 2235. Горе — море: пий ёго, не випъєш. Коз.— ... всего. Гат. 2237. По смерти нема КАЯННЯ. Яц.—... покаяння. Ил. И вже! каяння нема. Бр. Каяття пізно приходить. Нос. 2240. Є каяття ('), та нема воріття! Б., Пер. @ каяння. Рад., К., 3. 2243. Як не покаєсся — тобі буде могила, а мені кобила. /С. И ворогу своєму закажу. Л., Пир., Пр. И дітям своім закажу. Л., Пир., Р., Гл. Не буду до віку, до суду! Пир., Павла.— И до суду не буду! Коз. Ти землю ів — зарікавсь. Кон. 2248. Ти хрест писав (зарікавшись). Кон. 2250. Покаявся злодій у ягодах. Кон. Зарікалась свиня... істи: біжить, коли троє лежить,— вона всі троє и ззіла. Ном. ЖАЛЬ, та не вернецця. Ск. Жаль много можеть. Ст. 36. Жаль ваги A) не має. Лів. (>) уваги. Вел. (III, 175). Зачужа жаль. Ст. 36. Жаль батька (]), та вон несуть. Ст. 36. (]) Мил батько. Пр. в Ст. 36. Ой жалю мій, жалю, ох и жалю не помалу: упустив долю, упустив щастя, та вже й не піймаю. Коз. Жалю по кісілю! Кох. ЖУРБА не матінка. Ров. 2260. Журба сорочки не дасть. Ил. Журбою поля не переідеш. Гл. Чого тебе за ухо бере (за серце)? Нове. 134
|
|
|