Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
словлював деякі сумніви: «От п. Опанаса Марковича,— писав він, у 1858 році,— я маю принять до рук сборник пословиць тисяч у п'ятнадцять, для видання. Як-то справлюсь!» К М. Білозерський в той час ще активно займався етнографічною діяльністю, збирав старовинні рукописи, пам'ятки матеріальної культури. Йому імпонувала збірка прислів'їв О. В. Марковича. Проте, поселившись у себе на хуторі,-він охолов до громадсько-культурної діяльності. О. Лазаревський- це пояснював тим, що Білозерському не вистачало ні знань, ні досвіду, щоб науково опрацювати матеріал. Не останнє місце зіграли тут й ті труднощі, з якими стикалися фольклористи на той час при друкуванні матеріалів з народної творчості. О. В. Маркович покладав на збірку великі надії. «Більш за все і перш за все бажаю,— писав він,— щоб книжка вийшла гарна, щоб її люди читали та щоб з читання була користь. Се б дало етнографові міцні основи, а письменникам склад народної речі і думки народної»2. Розуміючи, що сам не зможе видати збірку і, очевидно, намагаючись пояснити свої мотиви передачі її до чужих рук, О. Маркович з гіркотою відмічав: «Щоб думка і праця не пропали без сліду та щоб інші люди, що вдатніші і щасливіші за мене, вели далі те, що я почав» 3. Остання надія опублікувати збірку прислів'їв у Марковича була на журнал «Основа». Ще він сподівався, що цим виданням хоч трохи поліпшить свій фінансовий стан: «Білозерському (В.) дозволено нарешті журнал, і я надіюся передати в його розпорядження шестирічний збір своїх прислів'їв і одержати засоби для повернення до Росії» 4. Та і цим намірам не судилось здійснитися, і О. Маркович передає рукопис збірки М. Т. Симонову (або за його згодою це робить М. Білозерський). Чому ж О. Маркович передав свою збірку Симонову? По-перше, той був близьким приятелем Опанаса Васильовича ще з студентських років. По-друге, він вже був відомий як автор оповідань, що друкувалися в тогочасній періодиці. Третя і найвагоміша причина — М. Т. Симонов мав досвід видавничої роботи, був співробітником журналу «Основа», разом з В. Білозерським та Д. Каменецьким управляв друкарнею Куліша. У своїй діяльності пареміогра- фа він спирався на великий колектив збирачів прислів'їв 1 Киевская старина. 1897. № 1. С. 149. 2 Правда. Львів. 1889. Т. IV, вип. XI. С 157. 3 Там же. 4 Цит. за: Брандис Е. Марко Вовчок. С. 139. 13 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.