Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
(!) скок. Сівер. B) доки не. П., Прав. Ниж., Проск.; аж. В., Прав. Ниж.; покуль не. Сівер. По Божому гречка родить (як хто загадує наперед...). Пир. Товкач муку покаже (не хвались наперед). Нос. 2610. Ще не зловив, а вже скубе. Проск., [Ил., Ст. 36.].— Не піймав, та скубеть. Ст. 36.— Не скуби, поки не зловив. Рад. Раз лучилось робаку на віку, та вже й га! Дуб.— Трах- вилося хробаку раз на віку влізти въ моркву. Проск. Дивися, який кінець буде. Проск.— Смотри кінця кожній справі. Ил. Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо. Ёвх. Де теє ще у Бога літо, а він вже A) косу клепа. Лох. 0) а він о Різдві. Пир. Пъє на вовчу шкуру. Г., П. Теля каже будь ласкав, а тут уже и з довбнею. Ш. Де ще у Бога теля, а він з довбнею вже носицця! Л., [Зв., Пр., Б.].— Теля де, а він уже из довбнею бігає (!). Бер., [Проск.].— Ище теля в пузі B), а він уже и з довбнею. Гр. A) играе. Рад. B) в гу...і. Помаленьку, бо спинку зломиш! Ном. А бо ще: «А не сідай, а не сідай!., бо спинку зломиш!» То Циган- чята хвалились, як вони їздитимуть верхи на теляті, що колись буде; а старий Циган почув, та й почав їх чухрать, так приговорюючи. Де той у Бога Великдень, а він уже из крашанками! Не.— ... уже й з пасками. Дуб.— ... човпицця. Зв. 2620. Хрестять люде, хоч ся ще не уродило. Ил.— Тое христи, що родицця. Ст. 36. Не зарікайся всёго робити, тілько свого уха вкусити. Ил. Буде й Лях, як Русин (каже чванливому)! Б. Славні бубни за горами, а прийдеш ближче—- собача шкура. Гл.— ... горами, а зблиска — шкуратяні. Збр. Шей.— Славен бубен за горами. Ст. 36.—... бубон за горами, а близько — як коробка. Збр. Лаз. Не все то золото, що блищить. 3., Л., Пир. Твоя слава велика: сім сіл — один віл. Збр. Лаз. (з Кобр.). К Був колись дворянин, та чорт имъя перемінив. Нос. 149
|
|
|