Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.

Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня 
Наступна

Будеш мати весілля: тато маму віддає. Бр.
3990. Погладив проти шерсті. Ёвх.
Гладив-гладив за шерстю, та як почав и проти шерстії
Ном.
Ухопив за чесну гриву (за чуприну). Пир.
Схватив добре за Боже пошиття. Проск.
Волосом засвітила (очіпок злетів). Хор.
За косники та в поволочку. Б.
Попав, наче сліпий кобзу. Б.
Вчепився, як рак. Проск.
Тащйть, як чорт Жида.
Бъе и ногами й руками. Бр.
4000. Мне, мов Семен швець шкуру. Зв., Рад., [Пир.„
Евх.].
Душить, як вовк кобилу. Дуб.
Трясе, як хидня. О., [Коз.]
Давить, як мороз бабу. Прав. Ниж., Лів.
Мнеть, як гостець бабу. Проск., X.
Кусай мене, псе, поки кров не потече. Ил.
Кусь мене, вовче, бо я тебе не могу A). Бер.
A) бо в мене зубів нема. Бер.; як ніхто мене не хоче. С; ззаду,
бо я зубів не маю. Бр.; хоць зубів не маєш. Проск.
Було не савити, не варварити, та на сорочку сургани-
ти. К-— ... не савити, не варварити, ні амбросити, але
куделю було кундосити. Проск.— ... ино куделю термосити.
Збр. Шей.
Оженився собі якийсь сирота, мав хатину и вдвох живуть. Ди-
вицця він, а его жінка усе гуляє! «Чому ти, жінко, не
прядеш?» — «Та сегодня, чоловіче, Сави» — або Варвари, або якого
иншого видума празника, сидячи гола на печі, а все таки не
пряде. От и хвалицця чоловік сусідові, а той и одказує.
«Постій», каже, «я іі перекрещу!», та так, як уже стемніло,
убрався, у одну руку нагая, та й приходить туди в хату.
«Добривечір», каже, «люде добрі!» — «Здорові були!», каже чоловік;
«проходьте», каже, «дядьку, та сідайте!» — «Ні, чадо», каже,
«я прийшов спитацыія, чом ви сегодня нічого не робите?»
А жінка як була голенька, так з печі и зскочила. «А як же»,
січе, «робить, коли моя баба казала, щоб у свято нічого не
робила? ... а сегодня якогось св. мученика!» — «То оце ти,
небого», каже той, «домучилась так, що у тебе на хребті й сорочки
нема?.. Е, треба ж тебе перехрестить!» — и як почне іі хвоіть,
примовляючи: «Було не савити и д.», поки та,— що, мов, до
суду и до гробу не буду празникувать. «Добре», каже той,
пускаючи, «гляди! я», каже, «ще прийду, дохрестить, як що не
поможе!» Де не поможе: помогло мов рукою зняло! К.л Кан.
gоз

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.