Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
(]) спили просо. Проск., Кан., К. B) а синицю злапали. Проск. Побить, то й абихто знайдецця,— от инше діло пожалувать! Ном. Пригладь-голови не знайдеш, хіба пробий-голову. Пир. Кров — не водиця, розливати не годицця. Руд. На похиле (!) дерево и кози B) скачуть C). Ск. A) плохеє. П. B) и жаби. /Ср.; и черепахи. Чигр. C) лазють. На сухеє дерево и огонь пада. /(., /3./. Через низький тин усі собаки скачуть. Черк., Черн. На лежачу березу кози скачуть. /С Смирного й на тім світі бъють. Ёвх., Л. 4080. Пішого сокола и ворони бъють. Пр. в Ст. 36. Песиголовець, людоід! Л., Пир. Песиголовець — певно циклопський нащадок. Воно чоловік з одним оком и людей ість. Як пійма чоловіка, то запре в лёх и доти годує волоськими горіхами, що чикне мезиного палця на ліві руці, то вже й кров не йде од жиру: тоді ість. Там десь вони, ті Песиголовці, біля Криму, чи-що. Ном. Ах ти людоід! Кон. Живцем ість. Піду, куди очі. Л., Пир., Кон.— Куди очі понесуть. Ст. 36. Піду світ за очі. Л., Пир.— Припадає світ за очі йти. Бр.— Тра йти в світ за очі. Ил.— Йти світ за очима. Проск. Світ за очима пойду. Ост. Або води завідаю, або петлі на шию. Кон. Я таки напъюсь на тебе холодноі води (утоплюся на твою душу). Коз., Сл. Поки й живіття мого — не забудуі 3., Пир. Побере іх хапко (чорт)! Пир. 4090. Сокира свого дорубаецця. Л. В чіпці уродився, а на посторонку згине. Ил. Прийдецця (*) ниточка до клубочка! Л.— ...та не змо- гаецця.— Чекайно, чекай! прийде нитка до клубочка, не вхитруєсся. Пир. A) Постойте, прийдецця. Пир. Вовк ловить, та й вовка як піймають! Л., [Проск., Сл.].— Ловив вовк ловку, поки й сам піймавсь. Кан.— Ловить вовк, ловить вовк, а як вовка піймають, то шкуру здирають. К.— Носив вовк козу, аж и вовка понесли. Кан. Повадицця вовк в кошару ходити, поки ні одноі вівці не буде {або: ходить, то й у хаті буде). Пир. 206
|
|
|