Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Ти мене визволь, а я тебе виучу (отака подяка!) Не. Є! тут малий спасибіг. Бр.— Малий з нёго спасибі. Ил.— Малая спасибі. Ст. 36. Не вдячним горе! Кл. ДАРОВАНОМУ один кінець. Рад. Дарованим конем не іздити. Бер.—... не наіздпсся. Зв., /С. Дарованому (*) коневі B) в зуби не дивляцця C). Лів. (*) Даремному. .Ст. 36.; Дареному. С, //.; Подареному. Пир. B) коневі. П.; коню. Лів. C) не заглядають. Г.; не заглядати.. П.; не заглядай. Проск., В., Пол.; не дивися. Прав. Ниж.; не гляди. Ст. 36.; не глядять. О.; не дивись. Б. З чужоі торби хліба не жалують. Бр. Що Бог дасть (*), то все в торбу. Л. — Що не попало, то клади в мішок. Гр. (*) дав. Евх.; Що не найдеш, мій небоже. Коз. За перебір дасть Бог витрешки. /(.— За вибірки дасть Бог витрибки. Б.— ... витришки, 4620. У чужому стаді не переберай. Ст. 36. До готового хліба знайдецця губа. Ил. На готовий крам найдецця пан. Б. До готовоі колоди легко огонь прикладать. 3., Лир.— ... добре вогонь роскладати. Бр., [Бер., Дуб.].— ... колоди огонь класти. /(.— Добре то діло — до готовоі колоди вогонь прикладати. Проск.— Добре g лежачій колоді и огонь класти. Рад.— При готовій колоді не лінись огонь класти. Ст. 36. Не батько купив, не син іздить (чужого не жалує). Мое. Подарунки (*) за Дніпром (*) без штанів ходють C). Лів. «Колись не так мирно (людно) було, не так досадно, то й да- ровалося, и все,— а вже тепер!» Бр.— (!) Подарунко. Прав. Ниж.; Подарунок. Л.; Подаруй. Нос; Дарунки. 36р. Лаз. B)>. Бр., Л.; за Десною. Кр.; на Луполові. Нос; за Москвою. 36р. Лаз. C) ходить. Прав. Ниж., Нос, Л.; бігають. Бр.— Луполов — задніпрянська сторона Могилева од Чаусівськоі и Черніговськоі брами, мення своє взяла од того, що живуть найбільш кожо- мъяки; Подаруй же — було прізвище одного міщанського роду в Могилеві. Один з сих Подаруів, превеликий пъяниця, обшарпаний, в канцуррі, швендяє було по Луполову и канючить милостині. Ті вже повмірали, що даром давали, давно іх нема. Лів., Сл.— Умер той, що даремне давав. Проск. 228
|
|
|