Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Минулася барма, що давали дарма. Ст., $б. Ми без грошей нікому не граєм. Не. Хто на сопілку дав, той буде на ній грав; а хто не дав — не буде грав. Ил. 4630. Купи та й лупи. Прав. Ниж., /О, Пол., Лів,— Хто купить, той лупить. Г.— Що купив, то й злупив. П. Извик на дурницю. Павла. Ёму б усе дурничками. Кулж.-—... дурнички. Л.— Хотіли б усе дурно. Пир. На дурницю жити. Гат. Всяк ласий на чужі ковбаси. Ёвх. Продай за так гроші. Пр., Кр., [Бр.}.— Купи за так гроші.— За так грошей. Хор., Л. Коли б, Боже, воювати, щоб шаблюки (*) не виймати. Гат. (*) Дай, Боже, воювати, та шабель. Ст. 36. А! спасибі в кишеню не ховають (або: не кладуть). Бр. Де не дав гроша, так не пхай носа; Ил. Вола дарують без ярма (кажуть, як подарують, та ще просять). Зал. 4640. Лучше даровати, ніж брати. Ил. Дурний дає, а розумний бере. Ил., {Нос]. В СТАРЦІВ наука єсть: язика ся вчити, Кл. Чорниш у комиш, білаш у кармаш. Лист. (І, 287), Б.— Білаш — йди в кармаш, а чорниш — біжи в комиш. Сто- рож. Чи хархарить, чи хархасло? Ном. З старчовідськоі мові: перше — ніби старці так кажуть про пшенишники и про житник, а друге — «Чи світицця, чи погасло світло?» Сими словами иноді кепкують над поганими старцями, натякаючи на того старця, що, лежячи з своєю жінкою десь під містком, під час ярмарку, питав у людей: «чи хархарить, чи хархасло?» — чи є сонце, чи вже ніч. В старецькім тілі та панськая душа. Сл. Торба мені жінка, кий у мене братом! Краш. Не зарікайся бути в старцях. Проск. Старець старцем, а повагу любить. Ш. Розігралися сліпні проти пъятниці святиі (д. Ёвхимен- к? каже, що се про церкву Пъятницю Черніговську, Коло Т11 Церкви місто, а ярмаркового часу круг неі увесь майдан — мов у казані). Черн. 229
|
|
|