Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
(!) Трапилося. К. B) .зерно. 4910. Прибулося тещі зятніі діти колихати. Ст. 36. Сліпому Омелькі все копейки. Нова. Хто новини (!) не видав, той и ветоші рад. Л., Пир., Кон. A) нового. /Сак., К. ПІДНЯЛА УШІ. Л., Кон. Діждав рясту A) топтати! Л. A) расту. Ст. 36. Як з води вийшла. X. Въосени літо. Г. Бар. Мов чарами одвело. Уже на ряст виліз (остербав). Бр. Душа в мене вступила. Ил. 4920. Став на лад. Пр., Кон. Став на стану. Зв., Л. Суженому дівка. Нос. Як удача кому в чому. Огў, мій хлопець (копательніший став, як дали хлосту або-що; або веселіший став чого и д.) І Ном. Так як оплинё (поправицця дитина, коли ходять коло ёго добре). /С. Як на коня ссадив! О., [Ст. 36.].— Як на сто коней посадив (як руч за ним потягнуть). Дуб., [Ил., Бр.]. Бог на ёго зглянувсь. Пир. Мов небо ростворилося (полегшало в недузі, або-що). Кон. И світ ёго піднявся вгору. О. Як світ ёму свінув! Кон. 4930. Избулось, як не було. Бр. Біда вмерла — и ноги задерла. Л. ПРО МЕНЕ, Семене. Ж., Кр. Мені все рівно — що кахоль, що пічка. ХР Нехай твого батька журавлі, а мого чаплі. Збр. Лаз. Побачим того и ката. Ст. 36. Побачим, що буде з нас,— чи торба, чи мішокі Зал. Нехай вже раз той горіх розгризу. Бр. Щоб и моя душа не в пні (поласую) І В. ?40
|
|
|