Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Фразеолог Л. Г. Скрипник вважає публікацію збірки Номиса визначним явищем у фольклористиці XIX ст.1 Високу оцінку збірці М. Номиса дають також українські вчені з діаспори. Так, професор Петро Одарченко у статті «Скарбниця українського слова» зазначає, що велика цінність збірки і в тому, що в ній упорядник «часто містив варіанти прислів'їв та приказок, давав примітки про те, в якій місцевості той чи той вислів записано, подавав також імена збирачів, зазначав рукописні й друковані джерела, звідки взято приказку чи прислів'я»2. «Минуло 120 років з часу видання славетної збірки Номиса,— зазначав учений в 1984 році,— але вона й досі не застаріла. Уміщені в цій книзі прислів'я, приказки, ідіоми, фразеологічні сполуки, народні порівняння, різноманітні примовки цікаві й цінні не тільки своїм змістом, а й художньою формою, багатством художніх засобів... Ця книга залишається такою ж цікавою, такою важливою, як і 1864 року, а може навіть актуальнішою, ніж вона була 120 років (а ми додамо від себе—128 років.— М. П.) тому»3. Юрій Шеве- льов знаходить у прислів'ях Номиса, узятих як цілість, ключ до народної психології, а то й філософії4. Він підкреслює і такі достоїнства прислів'їв Номиса, як багата образність, незрівнянний український гіркий гумор. Збірка М. Номиса відіграла важливу роль у розвитку української літератури, її фольклорного стилю. Зразки прислів'їв із книги Номиса в автохтонному або трансформованому вигляді знаходимо майже у всіх письменників 70-х — 90-х років XIX ст.— М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, а також майстрів слова XX століття, в тому числі й сучасних. Прислів'я зі збірки Номиса відбивають особливості народного мовлення того часу, своєрідності у фонетиці, морфології, синтаксисі і навіть в орфографії та пунктуації у різних регіонах України. М. Номис застосував у книзі фонетичний принцип з гаслом «пиши, як чуєш, читай, як ви- диш», що зберігав фонетичну вимову того часу. Дане перевидання збірки, як і попередні, здійснюється без жодного втручання в текст, не порушуючи «ані титли, ані тії коми». Йдучи за усталеною традицією у виданні 1 Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови. К., 1973. С 238. 1 Одарченко її. Скарбниця українського слова // Фольклор, зб. Матвія Номиса. С. 15. 3 Одарченко П. Скарбниця українського слова. С. 23. 4 Шевельов Ю. Номис — Даль — Адальберг // Фольклор, зб. Матвія Номиса. С. 45, 58, 24
|
|
|