Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
6260. Ловить білі метелики (бавицця, мов дитина). Пир. В еі ще золотом уші позавішувані. Л., О.— Золотом тому єще уши завішані. Ст. 36. У его в умцю за дурну вівцю. Сл. Ума ні з шило нема. Пр. в Ст. 36. Дурніший од попа. Пир.— Хіба я (*) дурніший B) од попа! П., В., Сівер., [3., Коз., Кр./.— Хіба ж то він дурній- ший від попа. Ёвх. Що співа над мерцем, як усі плачуть.— (') Чи вже я. О. B) Оце вже таки, хіба я дурній лий. Кр; дурніє. Кр.\ дурній. Коз; дурніше. Нема в тебе толку — хоч запали, так не трісне. Ёвх. Не маєш у голові тулку за дурну курку. Бер., [Бр./.— Нема в тебе толку и за курку. Рад., Пир. Ні з губи мови, ні з носу вітру. Ил. Ні мови, ні gлови. Бр. Хоч село в голову клади. Рад. 6270. Дурний тебе піп христив. Зв., О., [Бер., Рад.].— ... що в воду не впустив. К.—... христив, що не втопив. Мг. Що втне, то калач! Пер. Дурень, дурень (*), а в школі вчився! Ос. 16 (IV, 14), Проск. (]) Дурний. Пир., Пр.; Дурний. 3., Л., Пир., Пер., И. Ото з тебе бемул (дурень)! 36р. Шей. Алежто дурний, аж курицця! 36р. Шей., [Как., /(./. Утеребив Бог душу, як у пень, та й каєцця. С— Уліпив Бог душу, як у пня. Рад.— Утулив Бог душу у пень. Л. Создав Бог та й ніс висякав! Ном. Світ зійшов (*), а ще такого дурня не знайшов.— ...не бачив. Проск. (]) пройшов. Гл. Ото дурний! а ще й битий! Кобз. Дурний, дурний,— та й не журицця. Б. 6280. Від дурня чую, то ся не дивую. Ил. Мовчи, так подумають, що ти розумний. Кулж. Чи то ёму дав Бог мудрость. Кон. Нащо голова на въязях (не так зробили)! /С.— ...на въязях? щоб не спала. Бр. Познаєш Познанського! Ст. 36. Стидко-бридко Яремою звацьця {або: Яремі озвацьця), а Ярема — «гов!» Б.— ...Яремою звати, та Ярема й гуі Нове. 294
|
|
|