Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
задержала памъять од часів оних; притулив, що згадував и слав мені шановний Дан. Сем. Камінецький, передивлю- ючись виправщицькі листи 52,— и отто з того усёго напе- лешкалось на оцю книжку C). Приказки отті, як легко догадацьця кожному, достались мені неразом: дехто ?лав мені збірники, як я ще пересипав збірник д. Марковича, а дехто тоді, як він уже був у мене готовий, приказки понумеровані, покажчик до іх зроблений, книжка почала друкувацьця. Одтого и додатки в книзці: додаток одмін 53 и додаток тих приказок, що в мене попереду не було. Поки збірник д. Марковича не був налаштований зовсім (се б то, поки приказки не були понумеровані и покажчик не був зроблений),— що прислано мені нового, можна було тасувать у шуршу; потім же, що мені слали, треба було — або тулить в середину одмінами, коли були такі приказки, або робить в кінці додаток; як же книжка почала друкувацьця, треба було робить и другий додаток — додаток одмін: до надрукованої приказки одміни в середину не притулиш. Що ж до третёго додатку, до приказок мені несвідомих, то и без ёго не можна було обійтись: де містить приказку, що іі ніколи не чув, або не догадуєсся, про що річ, а тим часом приказки шикуєш по речам? Беручись за видання приказок, я не дбав, щоб книжка була охаючена, як звичме бувають такі видання у сильних, напр. німецьких, пісьмаків; щоб тут було и про культи, и про приказки старі и нові, сякі и такі: я добре відав, що для таких книжок треба не року—двох, а віку, та ще й не одного, а богатёх, а тим часом у нас, ради сёго, не зроблено праве нічогісінько. Я тільки одно мав на меті: щоб книжку видать яко мога скоріше и щоб з неі користи було яко мога більше. Про остатнє нічого балакать; поспішав же я ради того, щоб був способ користувацьця приказками, або и лаштувать іх до справді хорошого видання— не одному, а кожному, хто забажає; щоб, хто збірае отті перли од народу, знав, що є вже, а чого нема; щоб було до чого тулицьця и примірювать. Ради того: 1) я містив у книжку усе, що було в збірниках (загадки, шепоти, зацўрування 54, замовляння и д.): все комусь знадобицця! C) Хто ще працюватиме над наськими приказками, повинен, опріч иншого, перегледіть и Рггурочуіезсі Роїзкіе, рггег Заіотопа Куззіпзкіе- gо 57 геЬгапе (Кгако^ 1634 г.). Показую на іх, яко на таку книжку, що їх тепер дуже не густо (маєцця в книгозбірі батька Тараса58; подарував Д. Щербак69). Я сею книжкою не покористувався, бо довідався про неі тоді, коли вже не можна було покористувацьця. Про другі ж Іопіез для Наських приказок, див. досить просторенький реєстр д. Ёвхименка60. Ос. 21 (XIII, 41). 29
|
|
|