Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.

Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня 
Наступна

Вовк хований (з рук вигодований), приятель
перепрошений, син прибраний, а Жид хрещений, то все не певні. Ил.
З ворога примиренного, з Жида хрищеного, з вовка
годованого добра не буде! В. Білз.
Два Жиди и дві невісті зроблять ярмарок на місті.
Ил.— Три баби а два Жиди зроблять ярмарок. Кам.
З кози худоби, а з Ляха слуги ніколи не буде. У.
Злодій на костилях, як Лях в кайданах. Не.
Не змерзне мужик в груди, Жид у пъяти, а Лях у вуха.
Бр.
Не дай, Боже, бугаями орати, а Ляхами збірати! Кап., К.
Польскій міст, Лютерській піст, Турецьке набоженст-
во — то все блазенство. Сн.
З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ил.
8110. Козяний (*) кожух, вербові B) дрова,— смерть
gотова C). В.— Вербові дрова а козиний D) кожух, то й
випре дух E)! К.
A) Козячий. П., Бр.; Козиний. Рад. B) осикові. Я. C) и E)
готова біда. Бр., Проск. D) козячий. Проск.
На огонь дров не набересся, а на піт сорочок. Лох., Кон.
Бабина дівка, а окономів кінь — усе гладоньки. Ил.
Коня не бий, слуги не проклинай, жінки не дражни,—
коли хоч, щоб статковали. Ил.
Купуй сукню (*) шиту и хату криту. Евх., [Ст. 36.,
Проск., /(., Кон.] — ... та и не турбуйся. Бр.
A) свиту. Рад., Гр.
За сиження — нема іження, за спання — нема коня, за
хляки — нема дяки. П.
Що сомина, що свинина. Пр.
Бджола мед носить не для себе, вівця шерсть носить
не для себе, старий женицця не для себе. Пир.
Вівця — як бджола. Прав. Пиж., Пол., Лів.
Коняка, собака — то шкура еднака. Бр.
8120. Пес сліпий, а дяк старий, то все єдно: як забачить
бадилину, та й бреше. Проск.
Сохраняй нас, Боже, од пана Кастяна, од вербових дров,
телячого кожуха, заячоі шапки и свинячих постолів. К-
У пана Кастяна був хлопець, що ёго и добре убірали, але ж
бив ёго пан дуже: жили в степових місцях, де дров, опріч
вербових, инших нема,— то топить-топить, холодно... пан и бъе. От
терпів так бідака, терпів, а далі взяв та й утік на Бесарабію.
Живе вже він там довгенько, діток має; и як оце молить іх,
то й додасть на кінці: «Вибав нас, Боже, од пана Кастяна
и д.» Колись лучилось и панові Кастянові бути в Басарабіі и
364

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.