Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Тільки живий та теплий. Лів.— ... живий та божий. Збр. Лаз. На ладан дише. Лів. Уже я поправлюсь, мабуть, попові в калитку. От вже приходить Хам иg нам (як старе занепаде и не сподіваєдця очунять — так само собі приказує). Бр., [Бал.]. Скоро вже коржики будуть. Пир. Се б то, вмре затого. Коржики роздають за душу, під церкэою або в хаті, найпаче дітям. Пир., Л. Не поможе міцний Боже: тілько треба сажень землі, штирі дошки, з неба спасения трошки. Тебе и св. Петро не загріє. Ил. Мабуть уже ёму рясту A) не топтати. З в., Пир,, Л.— Не буде більше рясту топкать. Б.— Оттоптав уже ряст (*).Л. A) расту. Бр.; ряску. Л.; раску. Рад. B) ряску. О. На Божій дорозі. Бр., Л., Павлг. 8230. Ох уже йде путь мені на світі не буть. /Ср. З себе дише. Лів. Силка маленька, жилка тоненька. Пр. в Ст. 36. Вже жили не клюють A). Пир. A) не клюкають. Рад. Доходились ніжки, доробились ручки. Не. Его тіло не дасть уже тіні. Ил. Пропіла пташка. Ст. 36. Пішла душа на виринки. Гат. Уже я вчора постеріг, що батько к чортовій матері A) дивицця. Не. A) g дідьковій нені. Єдною ногою в гробі стоіть, а ще злое творить. Ил. 8240. СМЕРТИ не одперти. Ос. 6 (III, 17), [Рад.]. Тілько то й правди на світі, що смерть: вона не знає, хто бідний, а хто багатий. Збр. Лаз. Наша смерть за плечима та за чужим карманом. Зал. Смерть — неминущуюя дорога. Ст. 36. Всім нам там бути. Як народисся, то треба й померти. Сл. Як не живеш, а усе ж труни не минеш. Гат. 369 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.