Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Час за час, а ближей к вечору. Без числа тем людей за день помреть, а без числа тма- ми теж родяцця. 8280. Де не почуєш, а все «той — небіжчик, той — небіжчик» — и нам треба колись емірати. Рад. Нехай мруть, та A) нам дорогу труть. Пр., Н.— ... а ми сухарів насушим, та й за ними B) рушим. К., Кон., Б. A) Мруть. Рад., Бр. B) та й собі. Кр., Кор. Мруть люде — и нам буде. Бер., Пир., [Бр., Проск.]. Безправноі и безсмертноі землі нема A). Ном. A) не маш.' Ст. 36. Смерть не горе, а страшне велике море. Пир. Смерті не треба шукати — сама прийде. Ил. Смерті не буде (або: не буває) ({) без причини. Бр+ Кон. (*) нема. Ил. Смерть причини жде: умре, та й вивернецця. Ог.— ... виницця. Я. Не буде нас по нас. Г.— Після (*) нас не буде нас. Я* Прав. Ним., Пол., Лів.— ... будуть люде, та не ми. Пир. A) Помрецця, все минецця: після. Пер. Умер, та й всёго збувся. («Е, спасибі за ласку!»). Проск. 8290. Ми візьмем з собою штири дошки и землі трошки. Вмерати — не ні вози збиратися. Хто вмер, то в яма (*), а хто живий, то з нами. К., [Бр., Евх.]. {х) в нави (русалки). Ст. 36. И дубцем в могилу не заженеш, а з могили и калачем не виманиш. Не. З ліску дождесся, а з піску ніколи. Нос. Видим. A) смерть страшна. Прав. Ниж., Пол., Лів. і1) Видюща. Проск., Б., Хар. 36.; Відома. Пр.; Видна. 36р. Лаз. Душа рогата — тяжко сконати. Бр. Мила душа кождому. Ст. 36. Душа не сусід: іі не випреш. Кан. Душі не вихрянуть A). К., О. A) не виплювати. Ст. 36. 371
|
|
|