Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
8300, Так не хочецця вмірать! Чи ми ж кому приклонимося? чи ми обідець исправим, чи ми чужого чоловіка нагодуєм, коли ми такі бідні! Зап. (І, 147). Горе тому, що земля на ему. Пир. Дай Боже вмерти, та не під плотом. Дуб.— Не дай Боже звалитися під тином! Гр. Дай, Боже, з який час лежати, а не нагло помірати. Ил. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти! Не. На тім боці (про покойних родичів, найпаче про дітей)! Бр., Кон., Гл. 8306. Під землею. Пир., Кон. 8308. Чудачка! як умерла, то й ногами не дриgає. Н. Умер та й ноги задер. Прав. Пиж., Пол., Лів. 8310. Дуба дав. В., Лів. Правцем поставило. Кон. Здох, як пес — кром душі святоі. Ил. Одляпався (або: Вже одляпався)! Кон., Пир. Взяв ёго дідько за старий (*) довг. Ил. A) Узяв и того чорт за свій давній. Ст. 36. Так як (*) згорілої Бр. Скоро вмерло.— (]) Так и. Пир. Не горіло, не боліло. Л.— Не горівши, не болівши. Зв.— ... як з лука спрягло. Ч.— Не горів, не болів: зразу околів (про наглу смерть злого). К.— ... не болів, як з лука спряг. Ст. 36. Либонь и до гробовоі дошки щастя не дочекався. Проск. Натерпівся досить и на сім світі. Обоє вмерли, мов за руки побрались. Евх. 8320. Умер та й дивицця! Прав. Пиж., Лів., Сл. Гость милий, та хліба жаль. Нос. Дзвонять по душі. Ск. О умерлім добре вогори (говори?), а ні, то мовчи. Ил. От, умерла, а слово іі не вмерло. Кон. Тут отпіли, а там одъіли. Ст. 36. Даром, що умер... то що, що умер... якось буде, що умер... Не. Чоловіче Миколаю, де я тебе поховаю? Поховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Пир.— ... поховаю під столом, та накрию постолом; поховаю під лавкою, та накрию халявкою. Ном. Поплач, кумо, над моім чоловіком! X. Нехай по ім плаче земля та вода, а не я молода. Сл. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.