Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
8900. З доброі ріллі ори плугом, а хліб буде (не бійся до вбогоі залицяцьця, аби добра). Коз. У свого батька и рай, и мука. Рад. Карай (або: Не карай), Боже, віком — карай добрим чоловіком. Бр. У батенька високи ворота, а у мене коли б ище вищі, Кон. Хоч ледачий, аби комір (!) стоячий. Ном. П комъяр. Коз. Хоч хліба ні куса, аби без уса (то, певно, не хоче йти за попа). Пр. в Ст. 36. Хоч через долинку, аби у частинку (щоб у прийми не приймали. Бр.). Бр., Пир. Коли не годна молодця, то не хочу голубця (старого — сивого, як голуб). Г., П. Сиди до сивоі коси, а за ледащо не йди. С, Бр. Лягла не клята, встала не мнята (ніхто ні лаятиме, ні битиме, як дівуватиме). Бр.— Встану не мнята, піду не клята. Рад.— Устане не мнят и не клят. Б. 8910. З доброго коня не жаль и впасти (*). Зв., Кан., К-, Проск.— Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому іхати. К.— Не жаль, що з коня спав: голову зломив, та з доброго. Бр. [1) Не жаль впасти и убитися. Не жаль утопитися у чистій воді. Ил. Хоч далеко, та дихати легко. Пир. Близько, та ходить слизько — далеко, та ходить легко. Зал., [Ос. 6 (III, 37)]. Хоч сова, аби з другого села. Прав. Ниж. Хоч долі, аби у своій волі. Кон. Милость (кохання) о голоді не сита. Ил. Краснее личко серцю непокій. За гарного піди, гарне й лихо буде. Ос. 10 (V, 71). Старий віл борозни (*) не псує B). П., Прав. Ниж., Лів.— И старий борозни не псуєть. Ст. 36. Про старого, як женицця и д.— (*) кінь. Черн. B) ніколи борозни. Нос. B) не запсує. Нос; не попсує. Бр.; не портить. Кан. Пир., Черн. 8920. Нужда в вікно, а любов у двері. Кох. Тогді любва бере, як достаток є (або: гроши єсть). 3. Доки не поберуцця, любляцця; а як поберуцця, то су- дяцця. Проск. 395
|
|
|