Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Що написано на роду, того не объідеш и на лбду {'). Л., Б.— Що кому написано на роду, то й конем не объідеш. Евх. (') по лёду. Не. Нудьга за біду дочку оддав, а халепа на весіллі грав. Б. Йде гнида за Демида, світилкою жаба, сваха черепаха. Сл. Одні пучки голі (без віна). Пир. Не плач, небого, що йдеш за ёго: нехай плаче він, що бере лихо у (^ двір. Бер. і1) біду в. Бр. Поберімся, небого: в тебе мало, а в мене и того. Ил. Постав хату з лободи, та в чужую не веди. Бр., Ш., Евх. Сорочки нема, а женитися гадає. Ил. Не оженисся, поки тя не обрешуть. 8960. Поти дівка не оддасця, поки не осудять. Руд. Тільки що задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати: без брехні ні жоден чоловік не сватався. Кв. (У/, 55). Бодай сваталнику добра не було! Ст. 36. Не збірайся и в свати, як до вінця не вести. Коз. Свасі перша чарка й перша палка. Ном., [Кулж.]. Любую сваху на воз сажати. Ст. 36. Добра дівка — як старости йдуть, тоді мете. Ил. Бабина куриця на моім подвіррі кублицця (свати закидають). Дуб. Як би на вашій леваді та мій вітряк (до сусіда сватаец- ця). Пр. А що ми люди чесниі и без худої науки, то от вам хліб у руки. Кв. 8970. Нашому слову кінець, а ви зробіте нашому ділу вінець (кажуть свати). X. Чи оддасте, чи нехай ще підросте? Ос. 20 (IV, 13). Сучого сина собаки забили баки; в сучого сина хаті помилився. Не.— ... собаки — не дають говорити навет. Бр. Як вертаєцця з сватальників ні з чим. Не. Як бідний піде до багатих и не віддадуть. Бр. Шкода ходу до поганого роду (як парубок сватає дівку й не хоче рід. Бр.). Г., Бр. Та й ти там халявки попік? 3., Кон. В рукописові означено, що ся приказка про невдачу, як сва- таєцця; а мені здаєцця, що вона про щось инше: присмалювать литки, халявки — вчащать до якої дівки чи молодиці. Ном. 397
|
|
|