Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
«То шевчики такі є, надриgбнчики,— як у місті, о!» Бр.— (*) лихо. Об.; злидні. Пир., О.; вош. К. Як ся приобріло, так ся иззіло. Ил. ЛІНИВИЙ в своій хаті змокне. Ил. Як ість, так нагрієцця; а як робить, так измерзне (ліниве). Полт. г. 10840. У лінивого слід по золотому. 36р. Лаз. Лінивим находитися, а ледачим наробитися. Проск.— Ледачим наробисся, лінивим навшлесся. Кан., К. Сонливого добудисся, лінивого дошлесся. Нос. Швидкий місця не загріє, а сидящий на еднім місці згине. Проск. На однім місці и камінь обростає. Ск., [Ст. 36.].— Лежачи, и камінь мохнатіе. Ил. Дожидай долі (а сам не роби), то не матимеш и лёлі. Кор. Через сидіння ~не впало в лежіння. Бр. — Через сидження не міг запопасти в лежання. Ил.— За сидження нема ідження.— За лежнею ніколи посидіть. Чигр. Хто празника питає, так паністару латає. Б. Ледача шкапа скрізь припинки має. Гат. Свиня у барлозі, а птах у дорозі (кепкують над леgою). Ёвх. 10850. Ой, мати, хочу істи, та боюся в погреб лізти; та боюся, щоб не впала, щоб капуста не пропала. Кр. «Чого ти, наймитку, так рано встаєш?» — «Та я то обуваниям, то одяганням (!) надолужу». Бер., Л.— «Рано єстесь встав, наймитку!» — «Я тоє», мовить, «обуванням надолужу». Ст. 36. (') то обуваннячком, то одяганнячком, та й. Зв. Як до череди гнать, то й пъятки болять. К.— До череди рано вставать, боки болять. Гр. «Тит, ходи молотить!» — «Голова болить!» — «Так ходім істи!» — «А где ж моя велика ложка?» Ст. 36.— «Як тебе зовуть?» — «Михайло!» — «А робити хоч?» — «Нехай- но!» Зв.— ...«А борщу?» — «Не хочу».— «А пирога?» — «Хоч би й два!» Не. Або ти, тату, у ліс ідь, а я дома зостанусь; або ж я дома зостанусь, а ти, тату, у ліс ідь. Ёвх.— Уже бач, тату, хоч ідь у ліс, я дома буду; хоч я буду дома, а ти ідь у ліс — все кому-небудь та треба іхати. Павла, 480
|
|
|