Гості першого дня — золото (!), другого — срібло, а тре- тёго — мідь, хоч додому B) ідь. Пир., Кр., Нос. A) злото. Проск. B) хоч и к чорту. Рад. Гость до трёх дней. Л., Ст. 36. Сиділи до сіі неділі! Нос. Різдвянні гості. Ном. Кажуть про гостей, що довго гостюють. Приіхав до чоловіка на Різдво зять з дочкою, та й сидять и сидять: вже й Водо- хрища пройшло, масниця наближаєцця, а вони додому и не думають. От чоловік той и прибрав ярміс... Одного ранку снідають, а отаман під вікно: «а чи нема», каже, «в вас різдвянних гостей?» — «Та ні, нема!., а хіба що?» — «Та таке й таке діло — указ прийшов!» — «Ні, Бог милував, нема... Ну», каже, «діти», як отаман пішов собі, «треба вам втікать!», и нараяв, що він іх в мішки позавъязуе и вивезе з села, ніби просо сіять іде. Так и зробив; тільки на тім ще не окошилось: перестрів отаман и, все таки допитуючись різдвянних гостей, добре разів кільки потяг ціпурою по мішках, найпаче, де був зять... Брехенька ся довга, и тесті чмутовиті иноді дуже добре росказують й своім зятям, як ті загостююцця... Аби з чим-небудь за стіл завести, а зза стола й сами вийдуть. /С. Ситого гостя добре годувать. Рад. Щоб було на горілку и на тарілку. Рад. 11930. У багацтво не вдаряє, а чим має, тім витає. К-, Кан. Чужий лоб скубши, треба й свого наставити. Бр., С, Зв., Кан., К., Мир. Хоч застався, а постався. Ск., Ст. 36. Для гостя, для податків. Як дома пироги, то й в гостях пироги. Евх. Коли сусід, як мідь, тоді проси его на обід. Ил. Хто на чужий обід ся спускає, той з голоду вмерає. На чужий обід йди, а свою ложку з дому бери. Бр.— ... йди, та з своєю ложкою. Пр., Кон. Своего в гостях не забувай, а чужого не займай. Ст. 36. Гостя подорожного прійми, бо так обреше всюди, що и очей нігде показати. Проск. Гість лави не засидить, ліжка не залежить. Ил. 11940. Клади перед людей хліб на столі, будеш в людей на чолі. Ст. 36. Де люблять (*), там не учащай. Проск.— ...де не люблять B) — не бувай. Лів., [Бр., Рад., Ил.]. A) просять. Бр. B) не просять —зовсім. 523
|