Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Лихий передобідок и найліпший (!) обід попсує. (*) Мале снідання великий. Ст. 36. Поснідай трошки — на обіді менше зъеси. Коз. Один хоч иззіж вола, то все одна хвала. Рад. Первий кус усёму голова. X. 36. Первий шматок ззіси у смак, а другий уже не так. Евх. Стіл кривий (коли не поставлено). Пир. Уміла, кумо (]), варити, та не вміла давати. Л., Кон. A) Вмілисте, кумцю. Руд.— А та подала порося, як Циган вже наівся. Кажуть, як подадуть ласу потраву, як уже добре підхарчились. Ном.— В десять кіп казок се з довгої брехеньки. Циган пішов косить до чоловіка та й почав увилювать, так той ему и одскородив: раз те, що цілий день голодний мусив косить, а за вечерею подали ковбасу, як уже Циган наівся. Циган и сказав ото. Добра кванька, та нема лоньки, хіба буду пальком. Л. Хоч не багато A), та на тарілоцці. Коз.— В мене так: хоч рак, та на тарілці. Кон., Лев. A) трошки. Бр.; за копійку. Р. 11970. Не іж в шапці, бо твоя жінка буде мать дурного чоловіка: Не. Хтось буде шанувати: коли не зруч, то навкидя. Л., Пир. Каже, похленувшись. За ідним присідом вечера з обідом. Бр. «Гаряче!» — «Студи, дураче — під носом вітер». Зал. Не бійсь, (ложки) до вуха не понесеш, а до губи. Бер. Як скажуть — темно істи. Начинайте, тату,— мати ість. Гр. Перекуси, та батькові даси. Ст. 36. То слабого питають, а здоровий, що пійме, то змеле. Бр., [Просп.]. Гостик за стіл, а лишній — хоч и під стіл. Нос. Савка в кут, коли гості суть. Ил. 11980. їжте гості, а ви, діти, джа (])! 3. 0) ша. Нос; нуте! Зв.. а ти, жінко, джя! Л. їжте гості, а мати наісцця и коло хати. 36р. Лаз. Будем істи, та не всі. Ск.—... «Хіба вас дома не буде?» Ном. 526
|
|
|