Чоловік заколов кабана, пораецця вже коло его в хаті, коли входить Циган: «Сала, пане господарю... чи то пак, добридень!» — «Добридень, сідайте у нас».— «Ах, то-то їстимемо, пане господарю!» — «Не знаю, чи всі».— «Хіба вас вдома не буде?» Казки. Кожному старцю по ставцю (деревъяна тарілка). Збр. Лаз. Кажуть з серцем, як сімья не вкущ ідять. Сядьмо, старий, в парі, щоб гречка родила. Зал. Пословиця говорицця A), а хліб ісцця. С, Кан., К> (*) Мова мовицця. Как., /О, Пир.; Мова ся мовить. Проск. Говори, та годуйсь. Зв., Л., Пир., Н. «На вареника та помъяни чоловіка Каленика!»— «Чорт би твого батька з Калеником, попік руки вареником!» Л.— «На, дідусю, панпушку, та помъяни дочку Ма- рушку!» — «Бодай чорти твого батька з Марушкою, попік руки панпушкою!» Кон. Мене ззіж, сковородку ззіж! Ном. Жартують иноді над хазяйкою, як коло миски добрі мельники, не надасть страви... То якийсь Москаль, в Таганрозі чи-що, задумав сластёни пекти и продавать. Коли и натрапив на якогось заробітчанина: «ти», каже, «заплати мені — коповика чи що, а я тебе сластёнами нагодую».— Сількись!» И почали — той пече, а той ість: як напече 'оце ваганки, то той згребе обома руками, видавить олію, та и в рот... Звісно, скільки можна чоловікові так ззісти, та ще як вимутюрхався добре! так що Москаль, пік-пік, та ото й каже... От, іж, дурню, а не бреши. Проск. 11990. їжте, та в очі не лізьте. Л., [Нос]. Іж, свине, мъясо. Кон. Іж, дурню, бо се з маком. Зв., Проск., Гат. їжте, добродію, суху рибу, а на сиру вибачайте. Ост. Лигай потапці, впустивши в юшку. Пир. Іж язик, та не ходи до музик. Кан., К. Кажуть дівчатам, як у страві буде язик — се б то, не вдавайсь а гулню, щоб не оббрехали язиками. Сёрбай, не дбай: хоч рідке, аби багацько. Ил. Сёрбайте, хлопці, юшку, а риба насподі. Ёвх. Се скидає на ту брехеньку, як один чоловік обід ставив: вирубав ополонку, поклав хліб, ложки, старців посадовив... іжте, мов, люде добрі, щербу, а там и рибка насподі. Ном. 626
|