Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Хоч голову мий! Бр., Зв., Дуб., Л., О. Страва — неначе митель чи луг. Каша — мати наша, а борщ — полежака, лежить дома* як собака (од москалика чута). Зал. Каша розгониха наша (по каші кінець обіду). Нос. Каша — наша, батьків — борщ. П., Прав. Ниж., Проск., Ил. Борщ без каші удовець, а каша без борщу удова. Не. 12320. Борщ та каша добрая паша. Ст. 36. Добра каша: крупина за крупиною гоницця з дрючиною (або: з дубиною). Кр.— Крупа крупу гонить, а крупу и чорт не догонить. Бр., Проск. Ст. 36. Крупник кулішові брат. Проск. Од кулішу ніг не поко^лишу. Коз., [Кон.]. Куліш, куліш! изнеси нас біс! вам побицьця, нам поди- вицьця. Коз. Юхи даром не лають. Ст. 36. їхав Грек з винами, з пивами, та й перевернувсь у нашій кваші (кажуть, як хто хвалить квашу). Черн. Прирівняла Божий дар до галушок! Кон. Чотирі горшки, та все галушки. Коз. -Галушки та лемішка, а хлібу перемішка. 12330. Кісіль зубів не портить. Рад., Л., Б. Киселева іда до порога хода. Рад. Паляниця — як пух, як дух, як милее щастя. Б. Беззубому паляниця, поки не застине. Коз., Кон. їв би паляниці, та зубів чортма. Лаз. Паляниця хлібові сестриця. Не. А вас, книші, поважаємо: як є в віщо, то вмочаємо, а ні в віщо — вибачаємо. Зал. Все одно, що книш, що пиріг. Л., Ил.— ... дай же пиріг. Л. Пироги не вороги, усе хліб святий.— И пироги той же хліб: все то дар Божий. Ст. 36. Пироги обідові (*) вороги. Л., Пр. A) борщеві. Л., Кон.; вареникам. Л. 12340. Пиріг животові не шкодить. Проск. Вже й дрова, и вода — коли б сир та мука, то б и вареників наварила. Рад., 3. Раховавши сир, масло, то й пирогів не істи. Бр. Сметаною вареників не спортиш. Л., Пир. Як вареники, то й дух вон.— ... дух випав. К Рятуй мене хоч вареником! Л. 640
|
|
|