Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Дурні люде! кажуть, батько вмер, а хто ж мене тоді битиме? Пир. У всіх матері дурні, тільки моя розумна — що гріх и сказати. Евх. 12820. Мому татові вже стало лекше: перше плював на землю, а теперь вже на бороду. Проск. «А скільки ти, бабо, піймала горобців?» — «Оце, синку, тільки оцёго піймаю, то ще девъять зостанецця, щоб було десять!» К., Кан. «А встань, синку, та покури люльки!» — «А вже ж матку за череп хватило: чи покуриш, чи не покуриш, а молотить потуриш!» Черк. Що на тому ярмарку — видимо-невидимо! чуть не двадцять пъять. Гр. «Тату, на ярмалці усі лошат погубили!» — «А ти?» — «Я свого попереду!» Кр., Кор.— «...цілий день ходили коло воза, та вже ввечері!» (та насилу вже вкрали). Черн. «Ой, чи не підвихнули чого з воза москалі, що ти й приїхав, все мовчиш?» — «Цілий день ходили коло воза — та вже ввечері!..» Уберися, жінко, в кожух, бо я бити буду. Я., Г. «Тпру, воли! давай, жінко, гроші лічить! давай,— сюди- туди руб, сяк-так два; за копу теля, за три копі сіна — и гроші усі... Е! ...» поіхав. Сл.— «Тпру, воли! давай, жінко, гроші лічить!» — «Та що тобі, чоловіче, так здалось, щоб все гроші лічити!., копу за сіль, копу на сіль, и за копу солі купували; копу з кумом пропили — и гроші всі!» «Сідайте, бабко, підвезу вас!» — «Не маю, шинку, часу!» Бр.— «Сідай, бабо, підвезу тя!» — «Нема часу, треба йти!» Проск. Уліз червяк у хрін, та й сидів; а як виліз из хріну у моркву, та й каже: «коли б я був знав, що морква солодка, був би давно я виліз». Бр. 12830. Жінко, я бачив ведмедя,— та так стрінувся з ними нос к носу, та так мене совість взяла! Гр. Правда, що ми ходили дёщо и гуторили прощо; тільки коли я хоч що або абощо, то нехай мені чорзнаєщо — от що, а не то що! а ви ще кажете, щоб я там що-що, або або-що... Збр. Лаз. — То правда, пане, що ми йшли прощо и говорили дещо, але коли ми що на що по що, щоб нас Бог — чортзнає- що! Казки. В однім селі шкода зробилась, коней покрали, а ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили и щось нишком балакали. Пан їх на допрос — так вони ото й кажуть. Казки, 562 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.