Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
.Чиє времення, того й погода. Ил. Чи з портом на тобі сорочка? Ст. 36. Чи (!) опиханий, паноньку, ячмінь? Ил. A) Ци. Закр. Чи ти ів у Джюнькові солоні жуки? С, Бер. Чоловік не Гапка. Бер. Чому, жінко, хати немётени? Ст. 36. 13360. Чорт его бери з кісткою, аби мені испік був! А. Вил. Чужому не радуйся! знай лад надогад. Ст. 36. Щоб ви разом роги покотили. Бр. Юхи подсип, коли єсть. Ст. 36. Я зараз вискочу: я така не утолиха. Сл. Як журавлі у небі. Гр. Як кого схоче — на рогах поставить. Б. Як козак в Лузі. Гат. Як мак у полі. Як не буде Ивана, то не буде пана. Ил. 13370. Як по міді пішов. Ст. 36. Як рак з кошеля випав: так багачеві таляр з калити, або з капшука. Як тяп та ляп, та й іззіла ввесь караб. Не. Додаток 13373—14340. Не все до Бога: треба й до розума свого. Вал. Бог не гуляє, та добро міняє: од того одбере, а тому 'ддасть. Бр., Рад.—... добро розділяє: у одного візьме, а другому оддасть. Не.— Бог, сказано, зроду не гуляє, все вилами перекидає: один наісцця, другому подасть. Ил.— Господь милосердий ніколи не спить: у того щастя одбірае, тому дає. Зап. (І, 148). Пришов піст — підогнув собака хвіст. Кул. Вишептавсь, як рак в торбі. Шим. «Скажи мені, дядьку, який сегодня празник?» — «Та кажуть, що баба діда дражнить». Сторож. Люде плачуть, а чорт скаче. Коніс. Попову корову и вовк пізна та не візьме. К. и Полт. ге. 13380. Як немає закопаних грошей, то він — вбогий піп. Кос. Піп з пего так и верне. С Бійся попа, як той ладану. Вал. 581
|
|
|