Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Як перейде дорогу — щастя не буде, хіба одплюєсся. Об. Золись-золись! на більш не надійсь (як золять плаття). Б. Як золять плаття, то виходять надвір и кличуть: «цупу, білий!» — щоб біле було. Юр. (Час. 1855 р. М 21). Шуги, на попові курі! а на наші не лети, тобі'очі засліпи (на шуліку діти кричять, мати посила). /С/?. " Журавлі, журавлі! колесом, колесом; ваші діти за лісом, за лісом (щоб журавлі закрутилися на однім місці и зпустились додолу). Кор. Журавлі прилетіли й полудень принесли (пізно з вирію прилітають, як уже такі дні стають, що опріч снідання, обі- да и вечері, треба робочому чоловікові ще й полуднувать. Перестають полуднувать од Покрови). Кох. Ой дощечку, накрапайчику, накрапай! чорну хмару на Нехаєвку (за Коропом, ик Сейму) наганяй, наганяй. Кор. 13390. Икавко-икавко, де була? у Києві; що іла? коби- лину; де діла? покинула — покинь и мене (од икавки так проказують, не перехоплюючи духу). Кор.— Йшло через 12 ланів; один каже «лан, лан», другой каже «лан, лан», третій каже... дванадцятий каже «лан, лан» (те ж). Л., Кор. Пливи-пливи, колода, що білиі города, та перекажи бат- кі, маткі, що моя чушку (свині) пасеть, чорну сорочку не- сеть (кидаючи деревьячку у воду, приспівують, ламаючи язик на татарський штиб). Час. A859 р. № 6). Цур — моє! Зв., Лох.— Цур не ділицьця! Л., Ёвх. Мати водиця!., ух-ух, мати водиця (як купають дитину, або й само як купаєцця, а вода холоднувата — примовляють). Ном. Калі, калі! Л. Як купаєцця дітвора и котре хоче надівать сорочку, кричять так, хапаючи на березі грязь и кидаючи нею в того. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки; побреду я по коліна, щоб головка не боліла. Прав. Ниж. Примовляють, як, зкупавшись и надізши сорочку, знову уступа в воду, щоб ноги пополоскать. Не сідай верхом (на собаку): підкурить — не виростеш. Л. Як дитина, бавлячись з собакою, сяде на неї верхом. Кажуть теж «певно собака підкурила», як хто не великого зросту. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвинить? 582
|
|
|