Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
В остатню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме, ні солитиме угірків. Хати закладають там, відкіль віє теплий вітер (?). 13420. Щоб не трапилось лихо, як хтось перейде дорогу, або стріне: перевъязують пояс на сороцці узлом назад; а коли чоловік іде — кидає під колесо цурупалок, переіжджа его, и потім, розламавши, шпуряють назад. Куплену шкапу вводять в двір задом и назавжди ста* новлять там, де вперше стане вона сама. На Юрія стрижуть стригунів, а на Хлора и Лавра A8-го Серпня) — ні за що кіньми не роблять, навет оброті не надіне: почитують сей день кінським святом. Збірають з страви скалки жиру и загодовують тим свиней, що годуватимуть на сало: товсте сало буде. Як поідять кутю, с'тъя сідає на покуті (на сіні, де стояла кутя) и квокчуть — щоб квочки сідали и лупили курчат; потім сіно те кладуть в кучку, де сидітеме квочка.— В Лу- бенщині квокчуть, як несуть кутю на покуття. Див. Ос. 5 (IX, 62). На Водохрища починають учить коней и молодих биків. Юр. (Час. 1855 р. № 21). В Черніговщині, як буває весілля, дарують батюшці за- квічану калиною курку. Час. A859 р. № 8). Иноді труну заквічують калиною (певно, у дівоти тільки). Час. A857 р. № 12). Домовики ніччю іздять на конях. Юр. (Час. 1855 р. М 21).—... и що в гривах у коней робляцця иноді якісь завъязки — то домовики стремена собі роблять. Иноді, кажуть, прийди вранці до коня — мокрий, як з води витягнутий: ото домовик іздив. Щоб не іздили домовики, цапів в станях держять, або чіпляють стрелену сороку: іздитиме домовик на іх. Ном. Бог людій не бракує. Ил, 13430. Бабини животи (болота, грузка руда). Пир. Марево мрііцця, неначе дііцця. Гат. Перва Пречиста любить паляничку, мъякеньку, а Друга — сорочку біленьку. Б. Весна — навісна. Ах. Подай дощу — сорочку спущу. Б. Дощів батько (гряд). Лід кріпкий, хоч гармати коти. Кор. Та там, бачте, и кутить, и мутить, и з верху йде, и зпід землі рве, а тут таки побожому тягне. Сторож. Циган забравсь до хліва коней красти, коли біжять хлопці, горобців ловить; Циган у вьятір, та як побачили его, ото й каже (див. № 642). 584 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.