Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Віщував календарь, та в помийницю впав. Ном. Жартують, як хто скаже, що календарь віщує, непогодь там, чи-що. О чадо! не звірами ти єси ззідено, а руками чоловічесь- кими тебе збавлено. Сос. Казав Яков своім синам, як вони донесли ему, що Есипа ніби звір иззів. 13440. За Хмелницького Юрася пуста стала Украіна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправицця й теперенька. Макс. То свята старовина. Кох. Великий Иван, що з дуба впав. Коз. У мене був брат Великий Иван, що з дуба впав. От чоловік був!., оттака голля була, а він узявсь, так и зломалась — упав. З того часу его прозвали Великий Иван, що з дуба упав — так и до смерти зостався. Олиш., м. Коз. п. В Олику — по лика, в Клевань — по діда, в Деражню — по горшки (перші двоє — містечка, а то — село на Волині). Лев. Тростенець (Волинь) Полісся кінець. Як в Києві на дзвіниці ченці в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Сторож. Ех сщиз (Кіоуіае) рготопіогіо тиііа аііа уісіегі Іоса — ьиІ?аіит езі Кохоїапогит р^0Vе^Ыит. Архив. Калач., МісНаїопіз (XVI ст.) Рга§тіпа, 60. Ромен город на горі, по дві дурниці на дворі. Шим. Добре подякували Ромнові заїжджі ярмаркові гості!.. З Вересочі повилазили очі. Б Село Н. п.; див. № 736. Понірці — дурні вівці. Кон. Красняне (Красноколядинці), народ хитруватий и рощотний, глузують так з Понірців (с. Понори Кон. п.), що вони люде прості, хлібосолні. Понірці ж глузують з Краснян,— що вони мошки кличуть істи до себе на храм (се б то, храму не справляють, а храм іх на весняного Миколи, як мошки багато). С. Д. Ніс. 13450. Покошичи (с. Кр. п.) розкошичи: хто прийде в жупані, то пійде без свитки. Кр. Городня — голодня. Черн. В Суражі все люде вражі. Шим. 13453. Де голова не лізе, туди москаль и влізе. 5. 585 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.