Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
13455. Ні вже, як хто скаже, що «як у нас у Расєі!» (гарно б то так), так слини в рот набери та й ковтни. 13457. Жиди, Жиди-кателики, не нашоі віри: у середу, у пъятницю сироватку іли. Б. Жид, пан и Німець усе поверне в нівець. Черн. Жид-Жид, бодай ти зник! Вал. 13460. Ні, жидівського духу не відхристиш. А ну, пане, й мене так! Кор. Пан хотів пошкунтувать з голодного Цигана: «що», каже, «най^ самперв зробиш поросяті (а воно жарене на столі), и я тобі зроблю,— а тоді вже й їстимемо». Циган, не довго думаючи, за хвостик... поцілував та ото й каже. Камн. «Німцю, поцілуй мене онкуди!» — «Шаз, ^аз?» — «Еге, мене!» Полт., Камн. Знай свиня своє лігво. Вал. Староі корови пузир. Кор. Як мале та просторікує. Камн. Великоі кошари свиня. Кор. Рад не рад, а будь готов. Могущого чоловіка з десятку не викинеш. О. Царське діло и ніч не спать. Час. A857 р. № 15). 13469. «На Русі будеш!» — «Уже на Русі». Б. Вийти на слободу, зпід арешту; оправдицьця. Се, певно, давнина, невільницьке. М. Білз.— У голодний год колись був у Бе- рестовці козак Морбз, багатир. Люде пухнуть з голоду: спухне, як скло; вийде на сонечко, сяде, шкура на тварі репне, то вода так и тече. От він наварить казан кулешу відер у ЗО та хліба напече та й зазиває: йдіть старе й мале, іжте,— та так годував усе село 3 весни аж до жнив». «їжте», каже, «добрі люде, годуватиму в'ас, поки й на Русь вийдете (поки хліба нового дождете)». Вийти на Русь — од часів Запорожжя, де хліба не сіяли. «Та вже пристарівшись на Русь йти мушу, ачей попи від- поминають мою грішну душу» — стоїть в написові під парсуною Запорожця. Кул. 13471. «Бач, які для вас хороми строюцця (казав пан простому чоловікові)».— «Ит, добродію, такі будинки та для нас! це б для вашої милости». Вал. Як будеш з правдою кохацьця, то не будеш и паном звацьця. «Хто дурніший — чи пани, чи прості люде?» — «Пани сами по собі дурні, а ми сами по собі». Кох. 13474. Добрий був пан: Бог его узяв та чорту подарував. Кор. 13476. Як би влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала. 586 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.