Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Жартують, як багато сподівався, а мало оббірае. Коніс. Піймав зайця за крашанки. Ном. Заробила Гапка бісового батька. Кан. З усёго мира та на мою гирю. Лев. Держав дві корові, а тепера дві вороні (усе пропало). Б. Згинув, як марцёвий сніг. Дуб. 13510. Був та нема, та поіхав до млина. Ном. Був з маком, та став з таком (ні з чим, порожній). Кор. Як лизень злизав. Кружало, де лежало (було та збрело). Щ.— ...де гайно лежало. Не. Взяв, як чорт Жида. К. Повезли, як козу на ярмарок. Бр. Не знаю, що в криття, що в рукава. Гл. Хоч лопни, а риба не ловицця. Не держались на горі, а під горою не вдержисся. Кох. Бажала муха злого духа — так и я (наймита, чоловіка и д.). такого. 13520. Просив — не дає, випросив — не бере. Вал. «Дяче, дяче, чого твоя сімья плаче?» — «Не всім же співати». Бідой біді не поможеш. Черн. Біда за бідою: купив коня, та й той (або: аж він) з мадою. Щ. Життя, як собаці на перелазі. Ах. Мов рожень ему в очі. Кулоіс. Нетеча дала занять! /Соя. Кисне, як к-ваша (рюмсає). Час. A859 р. № 8). Наплакав, як кіт на сало. Пр., Лох.— ... кіт сала. Бр. Кисла Оришка (тонкослізка)! Кор. 13530. Терпи до загину. Кобз. Кожний добродій має свою милицю (СЬа^ие Ьотте сіє Ьіеп а за ]атЬе сіє Ьоіз). Кос. Гонор такий, що куди тобії Ном. Гола — як кістка, гостра — як бритва, а дмецця — як шкураток на огні. Ах. Чоботи нові, а підошви голі. Не. Глузують з такого, що не має нічого, а ніс дере. Коніс. Дайте санчят хвасті підомчать (як хто хвастає). Б. Не хватай муки в міх без вітру. Нема ліпшого чоловіка над мене, нема гіршого то над мене. Ил. Який почесний! а як натеє, то прошу понюхать! К., Кан. Як летів, то й ропотів; як упав, то й пропав. Зал.
|
|
|