Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Кажуть тому, хто поміг зробить що. 13660. Обувшись в моі чоботи та мене й лає. Готовеньке и кішка іззість. Час. A859 р. № 33). Напірай на стриб та й на добрий! Кор. — Плаз та ще й добрий. Ном. Бач, ковбасу почув, а верби й не почув. Кор.— Бач, млинці й почув и д. Ном. Є довга брехенька про старця и его поводатиря. В разних міо цях вона разно розказуеіщя. В Коропщині, як росказуе д. Ка- мінецький, так, що поводатирь був ледацюга, а старець — ничого собі; поводатирь раз нишком ковбасу став істи, а той почув, та й дав почубеньків — так той ц одскородив ему: прийшли раз до бурчачка, за бурчачком вер'ба: «плигайте», каже, «пано- че, бурчак»; той плигнув, та об вербу головою. «Бач», каже, «ковбасу и д.». А вдруге, поводатирь зовсім забажав сліпого збуцьця та підвівши до річки, й каже: «напірайте на стриб и д.»; той розбігся, обперся на костуряку та й бульконув серед річки. Але мені більше подобаєцця, як росказують сю брехеньку в Лубенщині. Там старець злющий и раз-в-раз бъе костуром хлопця; мав нюх такий, що йдуть оце степом, нанесе повітря; «стій», каже, «чую млинці, або ковбасу там», и почне носом водить и нющить; и як почує — костуром того, «оттуди», каже, «веди», як траплявся рівець або-що — звичме питав: «чи пів- плаза, чи цілий плаз?»; як перескакував вже — «гургуці» — каже. Терпів-терпів бідний поводатирь, та й набрався розуму — на вербу ото навів; бо ні втекти було не можна, нічого. Захоче було оце втекти, або носом таки почує, або так, та й дожене; та ще й бігти дуже не буде: винюха чи вислуха, як и де. біжить, та як шкабуртне костур, то гаспидів свид так и заплу- таєцця поміж ногами; прибіжить та й насяде, як шуляк ку- ропъя. Ном. А сорочка — чи не міх, чи не міх, а шдвъязка — чи не завъязка. Кор. Бувають такі старці, що один у хаті бавить господарство кобзою, а другі пораюцця по хижах та по коморах. От раз, ті напелешкали всякого збіжжя — нема мішка, нікуди ховать; по- водирь приходить у хату та й каже нишком тому, що грав,— а він отто и почав приспівувать до танців: «А сорочка и д.». Камн. В его и зза нігтя кров не піде (скупе). Час. A859 р. № 33). Пожалував вовк кобилу: оставив тільки хвіст та гриву («так от и нас пожалували»). Кох. Кожух лежить, а дурень дріжить. Б. Хиба можна у неживого бога хліба випросить. Од мертвих бджіл меду не істи. 13670. Не прикладав муки, не простягай руки. Хоч кваша, та не ваша. Кор. Губки! Б. 594 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.